Навчання перекладу у соцiокультурнiй площинi

УДК 81’25:167+316.61

Призвіще ім’я по-батькові

Посада науковий ступень

Назва університету

НАВЧАННЯ ПЕРЕКЛАДУ У СОЦІОКУЛЬТУРНІЙ ПЛОЩИНІ

Анотація

Соціокультурний підхід – поняття, що фіксує розуміння культури як широкого комплексу соціальних явищ, які являють собою результати і засоби суспільного функціонування і розвитку, бо в сучасну епоху саме культурні чинники в значній мірі визначають і економічний потенціал суспільства, і стабільність політичної системи, а також екологічну та демографічну ситуацію.

Соціокультурний підхід демонструє процес міжкультурної взаємодії, оскільки пов’язаний не тільки з поняттями загальної або національної культури, а й зі звичаями соціальної сфери, стереотипами повсякденного життя. Подібний підхід реалізується в навчальному процесі в рамках комунікативних методів, які передбачають розгляд мовної діяльності в рамках соціального і культурного контекстів, облік екстралінгвістичних факторів здійснювання комунікативного акту, використання автентичних зразків мови носіїв мови, які відображають елементи соціальної і загальної культури, орієнтацію на традиції комунікації, прийняті в країні мови, що вивчається.

У зв’язку із важливістю іншомовної культури при оволодінні іноземною мовою основна увага стала приділятися саме соціокультурному компоненту змісту навчання іноземної мови. Соціокультурний аспект викладання іноземних мов вимагає розробки нової моделі побудови процесу навчання з урахуванням вагомості формування соціокультурного компонента. Соціокультурний компонент виступає не тільки як засіб фахового розвитку майбутнього перекладача до міжкультурного спілкування – кінцевої мети навчання мови й готовності ефективно застосувати отримані знання та сформовані вміння у своїй майбутній перекладацькій діяльності, а й обумовлює виховання його особистості.

Будучи міждисциплінарної областю знань, дидактика перекладу, як і теорія перекладу, буде багато в чому інтегрувати різні підходи на рівні цілей, змісту, принципів, технології навчання. Досягнення вітчизняної лінгводидактики можуть бути успішно використані при підготовці перекладачів. Запропонована модель підготовки студентів до діяльності перекладача дозволяє інтегрувати в процес навчання такі сучасні дидактичні підходи як особистісний, діяльнісний і соціокультурний.

Ключові слова: переклад; спеціальний переклад; навчання перекладу; особистісний, діяльнісний, соціокультурний підходи до навчання перекладу; професійна компетентність перекладача; спеціальний дискурс.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Процеси глобалізації, інтернаціоналізації в галузі науки і техніки зумовили необхідність підготовки великої кількості перекладачів, спеціалізуються в певній професійній області.

Разом з тим дидактика перекладу і приватна/спеціальна методика навчання професійно орієнтованого перекладу залишається мало розробленою областю. Довгий час вважалося, що розробляти методику навчання перекладу не потрібно: достатньо бути перекладачем, знати цю професію «зсередини» і можна спокійно навчити студентів даної професійної діяльності.

Проте на рубежі двох століть, коли підприємства/фірми стали відчувати потребу в перекладачах, які спеціалізуються в певній професійній сфері, дослідники перекладу починають усвідомлювати необхідність розробки методичних прийомів навчання, з’являється цілий ряд цікавих робіт в області дидактики перекладу [1; 2; 3; 7 та ін.].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зацікавленість перекладацькою діяльністю як до необхідної частини професійної міжкультурної діяльності сучасних фахівців сприяла тому факту, що на перше місце вийшло питання варіативності методики навчання перекладу в спеціальних і неспеціальних вузах, що знайшло відображення у великій кількості посібників, практикумів і підручників, які з’явилися останнім часом (Балкіна Н. В., Сироткіна З. І.; Белякова Є. І.; Голікова Ж. А.; Кабакчі В. В.; Казакова Т. А.; Латишев JI. K., Рецкер Я. І.; Романова С. П. та ін.).