Особливості навчання учнів фізичним вправам

ЗМІСТ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Високоефективними і провідними у вирішенні завдань фізичного виховання учнів початкової та основної шкіл є спортивно-ігрові вправи (Виленская Т.Е., 2006; Вільчковський Е.С., 1998; Приступа Є., 1999; Селуянов В.Н., 2000; Цьось А.В., 2005). Водночас результати використання навчальних програм з фізичного виховання таких учнів [5; 9] засвідчують існування комплексу недоліків, пов’язаних з вирішенням його завдань, передусім – покращення фізичного стану (Глазун Т.В., 2006; Гуменна О.А., 2006; Кравчук Я.І., 2010; Москаленко Н.В., 2009; Швець О.П., 2011). Зокрема значна кількість уроків фізичної культури учнів 4-5 класів відзначається низькою моторною щільністю, що значною мірою зумовлено методичними особливостями початкового етапу оволодіння прийомами спортивних ігор та вивчення іншого матеріалу програми, передусім – з гімнастики [1], (Давиденко О.В., 2003; Дубогай О.Д., 2005; Іващенко Л.Я., 2008; Швай О.Д., 2000), унаслідок чого не досягаються необхідні параметри фізичного навантаження. Інший недолік – вивчення лише окремих прийомів спортивних ігор, що значно ускладнює їх реалізацію у вигляді цілісної рухової діяльності [2], (Железняк Ю.Д., 2005; Кунян- ский В.А., 2009; Кофман Л.Б., 1998; Осадчая ТЮ., 2008),а разом з недостатнім урахуванням побажань учнів виконувати певні види фізичних вправ – не сприяє підвищенню їх інтересу і мотивації до уроків такого змісту (Ильин Е.П., 2002; Круцевич Т.Ю., 2003; Сінгаєвський С.М., 2002). Крім цього, програми з фізичного виховання учнів початкової [5] та основної [9] шкіл лише частково враховують сприятливий вік для початку занять визначеними спортивними іграми: матеріал з баскетболу починають вивчати у другому, гандболу – четвертому, волейболу – п’ятому класах, хоча за результатами проведеного аналізу таким є вік відповідно 8-9, 11-12 і 10-11 років (Волков Л.В., 2010; Губа В.П., 2000; Платонов В.Н., 1988; Селеянов В.Н., 2000), тобто третій, п’ятий і четвертий роки навчання дітей у школі.

Частково розв’язанню означеної проблеми можуть сприяти дані про високу ефективність концентрованого (протягом одного-двох навчальних років) вивчення всіх основних прийомів у [4] та необхідність при формуванні змісту уроків фізичної культури враховувати, передусім особливості зміни показників фізичного стану учнів [3;8], (Присяжнюк С.І., 2001; Хрипко І., 2008) і положення теорії адаптації про терміновий і кумулятивний тренувальний ефекти [Бальсевич В.К., 2009; Бутин И.М., 2002;) [7]. Проте дотепер відсутні відповідні розробки, що зумовлює необхідність проведення таких досліджень.