Теоретичні засади проблеми використання дидактичної гри в процесі навчання учнів початкових класів

Зміст

Вступ_____________________________________________________________2

Розділ 1.Дидактична гра, як один із засобів пізнавальної діяльності учнів в початковій школі___________________________________________________8

1.1.  Характеристика дидактичних ігор_________________________________8

1.2.Особливості  впливу дидактичних ігор на всебічний розвиток дітей_____14

1.3 Принципи та ефективність дидактичної гри у молодших класах________23

Розділ 2.Теоретичні засади проблеми використання дидактичної гри в процесі навчання учнів початкових класів____________________________________28

2.1.Проблема використання дидактичних ігор як засіб активізації навчальної діяльності у різноманітних навчальних підходах________________________28

2.2. Умови активізації пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках української мови засобами дидактичної гри____________________________33

2.3. Результати дослідження впливу дидактичних ігор на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів_______________________________53

Висновок_________________________________________________________65

Список використаної літератури_____________________________________72

Вступ

Проблема пізнавальної активності учнів була в центрі уваги психологів і дидактів, якими всебічно проаналізовані гносеологічні і дидактичні засади активності навчально-пізнавальної діяльності школярів (Л.П.Арістова, Б.І.Коротяєв, В.І.Лозова, І.Ф.Харламов, Т.І.Шамова та ін.); активізація мислення учнів розглядається у контексті проблемного навчання (А. М.Алексюк, І.Я.Лернер, М.І.Махмутов, В.І.Лозова, А.М.Матюшкіна, І.Ф.Харламов та ін.); характеризуються внутрішні стимули активності в учінні (Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, Н.М.Звєрєва та ін.), обґрунтовується управління активністю навчального пізнання школярів (Л.П.Арістова, П.С.Атаманчук, Б.І.Коротяєв, В.І.Лозова, В.О.Онищук, Т.І.Шамова та ін.).

Таким чином, проблема розвитку пізнавальної активності учнів займає чільне місце в психолого-педагогічних і методичних дослідженнях. Вона відноситься до числа пріоритетних і найбільш актуальних питань сучасної педагогічної науки і практики в умовах розвитку інноваційних процесів, притаманних психолого-педагогічним наукам. На жаль, лише в останні роки ця проблема почала розроблятися у вищій педагогічній школі у процесі підготовки сучасного вчителя-предметника.

Вивчення філософської, психолого-педагогічної та методичної літератури вказує на наявність різноманітних визначень активності у пізнавальній сфері: “інтелектуальна”, “розумова”, “пізнавальна діяльність”тощо. Вітчизняна  психолого-педагогічна наука у великій мірі дотримується поняття “пізнавальна активність у діяльності”. Г.І.Щукіна,яка також пов’язує формування активності з діяльністю, а поняття “пізнавальна активність” визначає як інтегральну властивість особистості, яка впливає на її навчальну діяльність та одночасно є передумовою та результатом розвитку людини [25].

Аналіз існуючих поглядів на проблему формування пізнавальної активності дозволив визначити пізнавальну активність як діяльнісний стан людини, який характеризується бажанням та прагненням до засвоєння нових знань, розумовим напруженням та проявом вольових зусиль, та разом з тим, як внутрішній механізм, який призводить людину до готовності діяти відповідним чином у проблемній ситуації, як динамічна інтегральна властивість, яка змінюється під впливом навчання від відтворюючого до творчого.

Як показали багаточисельні дослідження, одним з ефективних засобів навчання є дидактична гра, яка містить у собі необхідні проблемні ситуації [3], які сприяють розвитку пізнавальної активності учнів.

Дидактична гра як педагогічний засіб - це цілеспрямовано організована навчально-ігрова взаємодія тих, хто навчається.

Метод дидактичних ігор має багато різновидів. Їх загальною характеристикою є елемент гри. Гра – це дія, яка виконується для задоволення, головна форма діяльності дітей до школи, а учні та дорослі займаються нею, як правило, у вільний від навчання та праці час. Однак у цих формах діяльності - у навчанні та праці - можуть з’являтися ігрові моменти.

    Проблема ігор здавна привертала увагу дослідників. Особливо відомою була теорія К.Гроса [5]. На його думку сутність гри дитини полягає в тому, що вона слугує підготовкою до подальшої серйозної діяльності, за допомогою гри дитина удосконалює свої можливості. У дорослих же К.Грос вважав, що гра є додатком до життєвої дійсності та як відпочинок. Таким чином, ми бачимо, що ця теорія пов’язує гру з розвитком - вказує лише на “смисл” гри, але не відкриває джерела та причини, які викликають гру.