Шпаргалка по "Педагогике"

23.Система вищої освіти в Канаді її цілі та ціннісні орієнтири. Ступінь розвитку освітньої інфраструктури, її децентралізований характер.

Канада є однією з семи основних промислово-розвинених країн світу, отже, є країною з високо розвиненими технологіями та освітою. Сильна економіка і постійний розвиток на протязі століть поступово підвищували рівень накопичених знань та озброїли її особливими особливостями і перевагами.          

   Система вищої освіти Канади має кілька визначних особливостей, до яких можливо віднести унікальну систему керування системою освіти та стратегією розвитку; особливий підхід до університетських моделей управління; динамічність інтернаціональної складової освіти; гнучкість та різноманіття щодо системи фінансування систем як шкільної, так і вищої освіти. В сукупності з послідовним контролем на макрорівні, поступовим розширенням університетської автономії, розробкою і вдосконаленням системи кредитів, як основного чинника системи менеджменту знань дають змогу ефективно регулювати зміст освіти відповідно до сучасних тенденцій. Історія вищої освіти в Канаді налічує більше трьох століть. Як і у більшості британських та французьких колоній в минулому, під вплив Європи на початкових стадіях, найстаріші університети Канади були засновані Церквою. Першим приватним загальним університетом став університет Мак Гілл. Він був заснований в 1821 році (проте лише на початку 50х років минулого століття йому вдалося вийти з-під опіки), він став початком наступної хвилі формування освітніх закладів - так були один за іншим були проголошені унівеситети Dalhousie, Університет Квінз, Університет Торонто та інші. До створення федерації в 1867 році, в Канаді налічувалось 18 університетів у чотирьох провінціях. Кілька університетів, які носили назви провінцій, були створені після того, як чотири західних провінції оголосили про створення федерації . Період від закінчення Другої світової війни до 1970-х років система освіти знаходиться на підйомі, цей час називають золотим періодом розвитку, формування та інституціоналізації основної маси державних університетів. З кінця 20 століття до початку 21-го століття Канада вступила на сходинку популяризації вищої освіти. На даний момент в країні з лише 30 мільйонами осіб населення налічується 92 університетів, 122 коледжів, більше ніж 400 загальних та технічних коледжів у громадах, а також невелика мережа прикладних та приватних професійно-технічних училищ. Щороку близько 1300000 студентів стаціонарної та дистанційної форми розпочинають та продовжують навчання в коледжах чи університетах, таким чином бруттокоефіцієнт охоплення населення вищою освітою в Канаді становить близько 50 %, що є одним з найвищих показників у світі [Канада є мультикультурною країною, що не має міністерства освіти на центральному рівні, координація політики провінцій в галузі освіти є основним завданням Ради Міністрів Освіти (CMEC). Федеральна конституція в 1867 році дала провінціям право на регулювання освіти та управління законодавчою владою, і надалі це право залишається незмінним. В законах провінцій чітко визначено, що уряд провінції несе пряму відповідальність за вищу освіту. Також до повноважень ради включено нагляд за роботою створених при університеті опікунської ради та сенату університету, як регулюючих органів на підстави правових актів. Більшість коледжів та університетів в канадських провінціях є громадськими і загальнодоступними, їх фонд активів формується урядом провінції, проте він безпосередньо не може втручатися до наукової діяльності установи; університети мають високий ступінь автономії та академічних свобод.      

  Автономія університетів найбільш повно відображається в можливості встановлення власної адміністрації, проведення власної експертизи і професійному спрямуванні, встановлюючи власні курси та кредити. Університети розробляють свої власні системи розмежування напрямків, поводять підбір викладацького та адміністративного персоналу, стимулювання власних незалежних наукових осередків та їх інтегрування в систему незалежних вищих шкіл та міжнародних освітніх обмінів та співпраці. Такий прозорий підхід робить освітню систему країни більш сильною, стабільною і позитивно орієнтованою . Хоча федеральний уряд не впливає безпосередньо на управління освіти, він може задавати канву розвитку освіти з точки зору національних інтересів. Через мовне регулювання, аналіз релігійних відносин в середовищі корінного населення, культурної спадщини, розвиток людських ресурсів та імміграції, інших законодавчих та нормативних актів, уряд задає необхідну мотивацію розвитку освіти в Канаді, забезпечення правових гарантій рівності можливостей у сфері освіти на національному рівні. Федеральний уряд спрямовує кошти на фінансування освітніх закладів, їх розмір не є обмеженим, а ґрунтується на балансі освітнього потенціалу і потреб кожної окремої територіальної одиниці. Частина федеральних коштів спрямовується на аналіз питань, пов'язаних з людськими ресурсами, економічним розвитком та потребами інвестицій в програми міжнародного обміну. Додатково уряд надає підтримку фондам «Природничі науки та інженерні дослідження», «Суспільні науки і гуманітарні дослідження» та «Інституту Здоров'я Канади», а також іншим установам, які проводять академічні дослідження відповідно тендерам.