Педагогічні умови формування основ екологічної культури вихованців дошкільного навчального закладу

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Кафедра педагогіки

ДИПЛОМНА РОБОТА

Педагогічні умови формування основ екологічної культури вихованців дошкільного навчального закладу

виконала студентка  69з  групи

педагогічного інституту

спец. “ Дошкільна освіта ”,

заочної форми навчання

Науміч Людмила Миколаївна

Науковий керівник:

Доцент  кафедри педагогіки

Семенова Наталія Іванівна

Луцьк-2016

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНИЙ ОГЛЯД ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ……………………………..

1. Сутність та структура екологічної культури ……………………
2.  Аналіз досвіду формування екологічної культури дошкільників у історії педагогічної думки …………………………………………
3.  Особливості форсування екологічної культури у дітей дошкільного віку.…………………………………………………….

Висновки до першого розділу…………………………………………42

РОЗДІЛ 2 ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ЕКОЛОІЧНОЇ КУЛЬТУРИ У ДОШКІЛЬНИКІВ …………………

2.1 Аналіз сучасного  стану  формування екологічної культури у вихованців дошкільного навчального закладу………………………

2.2 Система роботи  дошкільного навчального закладу по формуванню екологічної  культури дітей дошкільного віку ……

2.3 Аналіз результатів дослідження……………………………………67

Висновки до другого розділу…………………………………………..71

ВИСНОВКИ….........................................................................................74

СПИСОК ВИКОРИСТНИХ ДЖЕРЕЛ,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,……78

ДОДАТКИ,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,…89

ВСТУП

Актуальність дослідження.  Початок XXI століття проходить в умовах різкого погіршення стану природного середовища. Сьогодні, як ніколи, найголовнішим завданням для людей повинно бути врятування Землі від екологічної катастрофи. Скрізь іде знищення природних багатств і надр: всихають болота, міліють річки, вирубуються ліси, забруднюються вода і повітря, вимирають птахи і звірі, гинуть рослини. Мабуть, ніхто не візьметься заперечувати, що головною причиною катастрофічного погіршення стану навколишнього середовища є зневажання законів природи.

Гармонія взаємодії людини з природнім довкіллям як один із законів загальносвітової необхідності доводить доцільність якомога швидшого введення дітей у сутність системи “природа – людина – суспільство - природа”.

Успішність засвоєння ними науково достовірних уявлень і законів про природу і людину, які в подальшому створюють підґрунтя для опанування системних знань в обсязі конкретних наук природничого циклу, забезпечується сприйнятливістю періоду дошкільного дитинства: пластичність нервової системи щодо опанування нових знань, набуття вмінь і навичок.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує сучасних фахівців дошкільного профілю у виборі завдань та змісту роботи з дітьми таким чином, щоб не стільки озброювати їх певною сумою знань, скільки відкривати перед ними „науку життя", яка сприяла б формуванню творчих особистостей з розвиненим почуттям власної гідності та відповідальності за свої вчинки. Відповідно до вимог Базового компонента до кінця дошкільного періоду у дитини мають бути сформовані елементи екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, позитивне емоційно-ціннісне ставлення до природи.

З огляду на сказане проблема формування екологічних культури як складової загальної екопроблематики набирає все більшої актуальності. Водночас зазначимо, що проблема не нова. Питання єдності природи і людини здавна турбувало вчених. Як справедливо вважає дослідниця Лисенко Н.В. думки педагогів, утворюючи цілісну систему поглядів, не викладені ними, як еколого педагогічні лише з причини історичного характеру.

З позицій цілісності і комплексності доцільність природничих знань для людини спілкування дітей з природою розглядається в науково-методичних дослідженнях минулого. Яскравим свідченням розвитку теоретичних  еколого-педагогічних проблем є роботи Я.А. Коменського, Й.Г. Песталоцці, А. Дістервега, К.Д. Ушинського, С.Ф. Русової, О.Духновича, Г. Врецьони, Е.Згарського, К.Кахникевича, О.Партицького та ін.