Форми психолого-педагогiчноi пiдтримки батькiв дiтей з особливими освiтнiми потребами

ФОРМИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ БАТЬКІВ ДІТЕЙ

З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Сім’я є найважливішим елементом суспільства, і від того, наскільки вона стабільна й успішна, залежить, якою мірою кожен її член ефективно виконує покладені на нього функції і підтримує соціальні та економічні реформи в суспільстві. У результаті глибоких політичних і соціально-економічних перетворень у суспільстві сім’я як соціальний інститут переживає ряд змін. Це пов’язано з трансформацією пріоритетних цінностей на державному рівні і на рівні окремих громадян.

Сучасна психолого-педагогічна практика стикається з посиленням у суспільстві ряду несприятливих тенденцій, які суттєво ускладнюють психічний розвиток і виховання дітей у сім’ях, зокрема в тих, де є діти з особливими освітніми потребами.

Вивчаючи вплив несприятливих тенденцій, що погіршують умови розвитку і виховання дітей, характерних для нашого часу, їх найчастіше пов’язують з дисгармонією сімейних відносин і порушеннями в системі сімейного виховання (В. Григоренко [11], А. Капська [13], О. Карабанова [14], С. Миронова [15], К. Пінюгіна [18], Л. Романовська [20], А. Шевцов [24] та ін.).

У той же час, було б неправомірно недооцінювати значення теоретичної бази та практичного досвіду, який вже накопичено в практичній педагогіці та психології. Загальний підхід до проблеми консультування батьківсько-дитячих відносин розкрито в роботах таких учених, як: І. Березко [5], Ю. Битько [6], О. Буковська [8], С. Васильковська [9], У. Голоднюк [10], Т. Жук [12], О. Оклей-Проданюк [17], К. Роджерс [19], В. Уоллес [23] та ін., де значною мірою визначено постановку і шляхи вирішення конкретних консультативних задач.

Осмислення вказаної проблеми звертає нашу увагу на відсутність у вітчизняній літературі робіт, у яких розкривається перехід від основних методологічних і теоретичних положень до принципів і змісту діяльності фахівця-консультанта при вирішенні різноманітних проблем взаємовідносин батьків у сім’ях з дітьми з особливими освітніми потребами.

Необхідність у вирішенні багатьох психологічних проблем дитинства створює підстави для практичної і теоретичної підготовки фахівців, здатних вирішувати проблеми батьківсько-дитячих відносин та організувати психолого-педагогічну підтримку батьків дітей з особливими освітніми потребами.

Поява страхів у батьків, відсутність уявлень про наявність зв’язку між всією

системою внутрішньосімейних стосунків як в батьківському, так і в подружньому аспектах часто є причиною звернення за консультацією до фахівця. Як правило, цей факт знаходить відображення безпосередньо в скаргах батьків на труднощі в поведінці дітей з особливими освітніми потребами.

Розглядаючи скарги батьків 126 сімей, які звернулися за допомогою в центр психологічної консультації, А. Співаковська скласифікувала прояви дезадаптації в дітей [21, с. 71]. У цю класифікацію входять такі прояви дезадаптивної поведінки: впертість, негативізм, амбівалентність до батьків, труднощі контактів з однолітками і дорослими, відмова відвідувати дитячий садок або школу, страхи самотності, темряви, незнайомої обстановки, ревнощі до інших дітей у сім’ї, підвищена збудливість, підвищена пасивність.

Незважаючи на очевидність зв’язку між особливостями поведінки дитини і всією системою внутрішньосімейних стосунків, які звертаються за допомогою до фахівця на перших зустрічах намагаються обмежуватися розповіддю про таких дітей. У зв’язку з цим, А. Співаковська вказує на те, що в процесі консультування «досить швидко виявляються, іноді навмисно приховувані, а частіше ‒ не цілком усвідомлені мотиви звернення, які, хоча і пов’язані з поведінкою дітей, але виходять за рамки власне проблем дитини і є проблеми, породжені в сімейних відносинах в цілому»