Міжнародний досвід роботи дітей з особливими освітніми потребами

ВСТУП

Актуальність. На сьогоднішній день у всьому світі все гостріше постає проблема навчання дітей з обмеженими можливостями. Освіта дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку, ґрунтується на принципах виваженої педагогіки, орієнтованої на потреби дітей. Саме тому навчання в інклюзивних навчальних закладах є корисним як для дітей з особливими освітніми потребами, так і для дітей з типовим рівнем розвитку, членів родин і суспільства в цілому. Інклюзивні підходи у навчанні й вихованні також корисні для родин дітей з особливими освітніми потребами. Вчителі інклюзивних закладів краще розуміють індивідуальні відмінності й особливості дітей, ефективніше співпрацюють з батьками та іншими фахівцями (реабілітологами, психологами, логопедами, соціальними педагогами).

Рівень цивілізованості суспільства багато в чому визначається ставленням цього суспільства до маргінальної групи населення, зокрема до дітей з обмеженими функціональними можливостями та їх подальшої соціалізації.

Для забезпечення соціально-педагогічної допомоги та підтримки дітей з обмеженими функціональними можливостями фахівцям, які працюють з даною категорією дітей, слід забезпечити: посередництво між особистістю дитини, сім`ї, з одного боку, і суспільством з рівними державними та громадськими структурами – з іншого; роль «третьої особи», ланки між дитиною і мікросередовищем, між дитиною з обмеженими можливостями та здоровим дітьми, сім’єю і суспільством.

Дослідженню проблем освіти дітей з особливими потребами присвячені праці багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців: Ю.Василькової, А.Колупаєвої, Т.Ілляшенко, Л.Шипіциної, Елен Р. Даніелс, Ф. Кросбі, Кей Стаффорд та ін. Такі науковці як Ю.Василькова, Т.Ілляшенко, А.Колупаєва зазначають, що головною умовою дитячого благополуччя є почуття захищеності батьківською любов’ю та адекватне її сприйняття оточуючими.

Мета дослідження – теоретично проаналізувати та дослідити особливості дітей з особливими освітніми потребами та міжнародний досвід соціалізації дітей з особливими освітніми потребами

Об'єкт дослідження – діти з особливими освітніми потребами

Предмет дослідження – досвід соціалізації дітей з особливими освітніми потребами у країнах Європи

Завдання:

1. Систематизувати наукові підходи до осмислення терміну «діти з особливими потребами»;

2. Визначити умови успішної соціалізації дітей з особливими потребами в інклюзивному просторі закладу освіти;

3. Проаналізувати міжнародний досвід соціалізації дітей з особливими освітніми потребами у Великобританії

Методи дослідження: теоретичні (вивчення та аналіз психолого-педагогічної літератури узагальнення, систематизація, класифікаційний аналіз)

Структура курсової роботи. Курсова робота включає вступ, два розділи та висновки до них, загальні висновки, список використаних джерел, додатки. Загальна кількість сторінок – 98 сторінок.

РОЗДІЛ 1 НАУКОВІ ПІДХОДИ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО- ПЕДАГОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Наукові підходи до осмислення поняття «діти з особливими освітніми потребами»

Першу спробу щодо навчання дітей з проблемами у розвитку здійснив французький лікар Жан-Марк Ітард у 1800 році. Через декілька десятків років у США було створено перші школи для дітей, що мали проблеми зору та слуху.

Італійський досвід представлений лікаркою Марією Монтессорі, що створила «Дитячий будинок» для виховання та захисту дітей із бідних сімей у Римі. Вона була прихильницею того, що слід поважати дитячу індивідуальність та дозволяти дітям самостійно робити вибір і мотивувати їх до самостійного розв’язання