Ефективні практики публічного управління: аналіз міжнародного досвіду в умовах реалізації реформ публічного управління

Ефективні практики публічного управління: аналіз міжнародного досвіду в умовах реалізації реформ публічного управління (на прикладі Теплицької районної державної адміністрації)

ВСТУП ……………………………………………………..…………......  3

РОЗДІЛ  1.ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ  ПУБЛІЧНОГО  УПРАВЛІННЯ  В УМОВАХ РЕАЛІЗАЦІЇ РЕФОРМ ……………..…….... 6

1.1.Поняття,  зміст  та  правові  засади  публічного  управління ..... 6  

1.2.Зарубіжний  досвід  публічного  управління ………..………….. 12  

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАРУБІЖНИХ ПРАКТИК ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В РОБОТУ ТЕПЛИЦЬКОЇ  РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ……………………………………………………………... 17

2.1.Організаційно –економічна характеристика Теплицької районної державної адміністрації ………………………………..………… 17

2.2 Стан публічного управління на місцевому рівні ………..…….  24

РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ  ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В ТЕПЛИЦЬКІЙ РАЙОННІЙ ДЕРЖАВНІЙ АДМІНІСТРАЦІЇ З ВРАХУВАННЯМ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ... 30

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ …………………………………..….. 35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……..……………………… 38

\

ВСТУП

За останні декілька років тема публічного управління привернула увагу великої кількості науковців. А все тому, що в Україні відбуваються реформаторські рухи в напрямку децентралізації, та вибору європейського шляху розвитку, для наближення України до стандартів діяльності, які діють у розвинених країнах світу. Система державного управління в Україні не відповідає потребам держави у проведенні комплексних реформ у різних сферах державної політики та її європейському вибору, а також європейським стандартам належного управління державою. Зазначене показує, що необхідно більш уважно придивитися до категорії “публічне управління”, взаємозв’язку такого управління з механізмами здійснення державної влади та прийняттям управлінських рішень

Актуальність теми: Ефективне публічне управління є основною умовою досягнення високого рівня соціально-економічного розвитку країни та важливим напрямом забезпечення оптимальних форм взаємодії між суспільними інститутами і зміцнення довіри до публічної влади.

Метою роботи є теоретичне обґрунтування напрямів розвитку системи публічного адміністрування та формування наукової бази методичного супроводу для викладання базових дисциплін з нового публічного менеджменту, а також висвітлення напрямів та механізмів визначення результативності та ефективності процесів управління в цілому та публічного управління та адміністрування зокрема, а також дослідження теоретичних основ зарубіжного досвіду публічного управління на місцевому рівні для подальшого застосування в Україні.

Для досягнення поставленої мети роботи, вирішується низка поставлених завдань:

• Узагальнити всі відомі в літературі підходи до визначення ключових понять публічного управління;
• Окреслити наявні специфічні особливості, що впливають на визначенні ефективності саме публічного управління та адміністрування;
• вивчити досвід зарубіжних країн щодо розвитку теорії та практики публічного управління;
• обґрунтувати пропозиції щодо використання сучасного інструментарію менеджменту в діяльності публічних адміністрацій;
• означення підходів до оцінки результативності та ефективності здійснення державного управління.

Суб’єктом і одночасно об’єктом управління є колектив людей – громада: це громада села, селища, району, міста, країни, світове товариство, а також суб’єкти громадянського суспільства, у тому числі недержавні (у тому числі об’єднані спільними інтересами) організації, професійні, конфесійні, корпоративні та інші об’єднання.

Предмет публічного управління складається із трьох великих елементів.

• Перший становлять проблеми взаємодії різноманітних сторін управління,  які вивчаються іншими науками. Досліджуючи ці аспекти та виявляючи їх закономірності, публічне адміністрування, як наука, досягає більш повного та глибокого пізнання адміністративної реальності.
• Другу частину становлять питання, що вивчаються виключно в рамках та за допомогою інструментарію означеної науки.
• Третя частина це проблеми, які не вивчаються жодною іншою галуззю науки, а тому мають суттєве значення для вдосконалення публічного адміністрування взагалі. Це питання наукової організації праці в сфері виконавчої влади, запровадження в роботі державного апарату сучасних інформаційних технологій, питання оптимізації процесів державного управління та управлінських функцій, послуг тощо.

Метод публічного управління- це спосіб практичної реалізації управлінських функцій шляхом діалогічно-організаційного та організаційно розпорядчого впливу суб'єкта управління на поведінку і суспільну діяльність керованого об'єкта з метою реалізації їх взаємоузгоджених інтересів.