Міжнародний досвід подолання соціальної нерівності людей з особливими потребами

ДИПЛОМНА РОБОТА

Міжнародний досвід  подолання соціальної нерівності

людей  з особливими потребами

План

Вступ.............................................................................................................3

Розділ 1. Теоретико-методологічний зміст соціальної нерівності людей з особливими потребами.............................................................................6

1.1. Людина з особливими потребами: теоретичний дискурс........6

1.2. Наукові підходи щодо вивчення соціальної нерівності людей з особливими потребами.........................................................................................19

Розділ 2 Тенденції подолання соціальної нерівності людей з особливими потребами в сучасній Україні.........................................................30

2.1. Механізми соціального захисту людей з особливими потребами...............................................................................................................30

2.2. Принципи субсидарності в подоланні соціальної нерівності на прикладі країн ЄС..................................................................................................44

2.3. Порівняльний аналіз соціальної роботи в Україні і за кордоном з людьми з особливими потребами........................................................................54

Розділ 3. Альтернативні форми подолання соціальної нерівності людей з особливими потребами...........................................................................64

3.1. Програма комплексного соціологічного дослідження….………..64

3.2. Моделі соціальної роботи по подоланню нерівності людей з особливими потребами в державних та громадських організаціях соціального захисту………………………………………………………………….………...66

Висновки…………………………………………………………………75

Список використаної літератури……………………………………….78

Додатки…………………………………………………………………...88

Вступ

Актуальність проблеми. За статистичними даними Міністерства праці та соціальної політики України, кількість людей з інвалідністю в Україні в 2009 році становила 2 млн. 430,1 тис осіб, з них 980 тис людей працездатних [101]. Інваліди є в усіх державах і серед усіх верств будь-якого суспільства.

Сучасна політика щодо інвалідів у цивілізованому світі є результатом поступу за останні двісті  років. Багато в чому вона відображає загальні умови життя, соціальну та економічну політику. Права інвалідів протягом тривалого часу є предметом значної уваги з боку Організації Об’єднаних Націй та інших міжнародних організацій. Найважливішим наслідком Міжнародного року інвалідів (1981) стала Світова програма дій щодо інвалідів, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН, та її резолюція 37/52 від 3 грудня 1982 р., які стали значним рушієм для поступу  в цій сфері. Обидва документи наголошували на праві інвалідів на однакові з іншими громадянами можливості та рівну участь у поліпшенні умов життя, що забезпечується загальним економічним та соціальним розвитком.

До початку трансформаційних процесів в Україні політика щодо інвалідів була переважно пасивно – матеріальна підтримка, державні пенсії та ін. З початком постсоціалістичної трансформації проблема інвалідів українському суспільстві набула принаймні двох нових рис. По-перше, стало необхідним переорієнтувати політику щодо інвалідів згідно із суспільними стандартами, виробленими міжнародною спільнотою та яких дотримуються високорозвинені цивілізовані країни. По-друге, невідповідність успадкованої системи соціального захисту ринковим умовам, що формуються в Україні, робить необхідною побудову правової системи соціального захисту всього населення – і зокрема найуразливіших верств, однією з яких є інваліди, - котра вписувалася б в ринковий контекст.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Проблеми осіб з особливими потребами є об'єктом вивчення соціології, медицини, філософії, психології, етики. Соціальна стратифікація представлена в працях класиків: E.Дюркгейма, Р. Мертона, Р. Паре, П. Сорокіна. Аналізуючи роботи таких сучасних науковців таких, як П. М. Таланчук, О. М. Дікова-Фаворска, Г. В. Онкович, С. Богданова, І. Д. Звєрєва, І. Б. Іванова, та ще багатьох інших, ми дійшли висновку, що проблема нерівності людей з особливими потребами стали не лише проблемою для них самих та їхніх родин, а й суспільства в цілому.