Психологічні концепції у творчій спадщині Е. Клапареда

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………...…3

1. Психологічні концепції у творчій спадщині Е. Клапареда………………..5

2. Психологічний аналіз праці Е. Клапареда «Психологія дитини і експериментальна педагогіка»…………………………………………………………9

Висновки………………………………………………………………………..…14

Список використаних джерел…………………………………………………..16

Вступ

Актуальність теми. Проблема співвідношення педагогіки та психології завжди була надзвичайно актуальною, складною, неоднозначною. Спочатку педагогічна психологія розглядалася як «психологія для вчителів», як простий додаток до педагогічної практики, покликаний давати відомості із загальної психології з педагогічними висновками. Розуміючи обмеженість такого підходу, Дж. Селлі, У. Джеймс, Г. Мюнстенберг та ін. стверджували, що психологія не повинна давати вчителю конкретних порад про те, як вчити дітей або чинити в тому чи іншому випадку, але повинна вказати на важливість та необхідність знання психології дитини, розуміння її внутрішнього життя [7].

У  кінці  ХІХ  –  на  початку  ХХ  століть  у  ряді  європейських  країн (Німеччина,  Англія,  Франція,  Швейцарія)  та  в  США  створюються лабораторії – центри психологічних та педагогічних досліджень, появою яких було спричинене виникнення нового напряму експериментальної психології  та  педагогіки.  

У  Німеччині  такими  експерименторами постали В. Вундт, В. Лай, Е. Мoйманн, Г. Еббінгауз; у Франції  –  А. Бінет, Ф.  Рібо;  в  США  –  Е.  Торндайк,  С.  Холл;  у  Швейцарії  –  Е.  Клаперед [7].  Їх завданням  було  віднайти  нові  методи  вивчення  психології  дитини  за допомогою  спеціальних  експериментів  та  науково  обґрунтувати процеси  навчання  й  виховання,  виявити  закономірності  фізичного  та інтелектуального  розвитку  на  різних  вікових  рівнях,  дослідити еволюцію  відчуттів,  сприймання,  пам҆яті,  уваги,  мислення,  уяви  та інших психічних процесів.  

Великий внесок для розвитку дитячої практичної психології здійснив швейцарський психолог Е. Клапаред. Ним було засновано асоціацію прикладної психології та Педагогічний інститут ім. Ж.Ж. Руссо у Женеві, що став міжнародним центром експериментальних досліджень у галузі дитячої психології. Найбільш відомою працею Е. Клапареда є «Психологія дитини і експериментальна педагогіка» (1909 р.), що зіграла значну роль у становленні педагогічної психології.

Метою дослідження є з’ясування особливостей психолого–педагогічних ідей видатного швейцарського науковця Е. Клапареда за допомогою аналізу праці «Психологія дитини і експериментальна педагогіка».

Виходячи із мети визначимо такі завдання: 

• розкрити особливості психологічних поглядів Е. Клапареда;
• проаналізувати працю Е. Клапареда «Психологія дитини та експериментальна педагогіка».

Об’єкт дослідження – праця Е. Клапареда «Психологія дитини і експериментальна педагогіка».

Теоретична основа дослідження. Дослідженню творчості Едуарда Клапареда присвятили свої роботи, наприклад, такі автори як Є. Белдєдов [1], Є.Буділова [3], Д. Кацаров [5], М. Няголова [14], А. Ромащук, В. Умріхін [7], Д. Хемлін [13] та ін.

1. Психологічні концепції у творчій спадщині Е. Клапареда

Як відомо, Едуард Клапаред (1873 – 1940) належав до протестантського прізвища гугенотів, коріння якого йшли до предків, які жили на території Франції та змушені залишити її після Нантського едикту. Цей факт, безсумнівно, зіграв певну, але не істотну, роль у науковій орієнтації вченого. За словами сучасного дослідника Даніеля Хемліна, «він був кальвініст за традицією, але його протестантство знаходилося набагато ближче до ліберальних течій, ніж до тих, що відносяться до церковної ортодоксальності та містичного воскресіння» [13, с. 163].