Психологічні особливості розвитку уяви дітей старшого дошкільного віку

                                    ВСТУП

Розвиток сучасної психологічної науки створює тенденції до вивчення психіки дитини дошкільного віку. Разом з розвитком суспільства, виникають нові питання та проблеми для дослідження уяви дітей, які привертають увагу сучасних психологів та педагогів.

Сучасні вимоги держави щодо освіти та розвитку дітей дошкільного віку передбачають психічний розвиток дитини та підготовку її до школи. Важливу роль у психічному розвитку дітей відіграє уява. Саме уява сприяє розвитку творчої діяльності, а також становлення особистості дитини в соціумі. Становлення довільної та творчої уяви в старшому дошкільному віці сприяє пізнавальній діяльності дитини, що позитивно впливає на готовність її до школи.

Проблема уяви в психологічній літературі досі розглядалася.

Проблему розвитку уяви дітей розглядали вітчизняні психологи

Л.С. Виготський, В.В. Давидов, О.М. Д’яченко, Д.Б. Ельконін, а також зарубіжні  психологи Т. Рібо, Дж. Селлі та інші.

           Л. С. Виготський відзначає, що уява не повторюється в тих же поєднаннях і в тих же формах окремих вражень, які накопичені раніше, а будує нові ряди з раніше накопичених вражень. Інакше кажучи, привнесення нового у сам перебіг наших вражень і зміна цих вражень так, що в результаті цієї діяльності виникає новий, раніше не існуючий образ, становить, як відомо, саму основу тієї діяльності, яку ми називаємо уявою. На думку Л.С. Виготського, уява складається у грі, яка відрізняється створенням уявних ситуацій або перенесенням властивостей одних предметів на інші.

Т. Рібо розглядав уяву як процес створення уявлень, комбінування нового з елементів старого. Автор стверджував, що уявляти – значить зображати.

Д.Б. Ельконін розглядає уявну ситуацію в грі як модель соціальних відносин. Моделювання, узагальнення, схематизація, заміщення і перенесення дій на нові іграшки покладені автором в основу аналізу гри і уявної ситуації.

В.В. Давидов характеризує уяву як фундаментальну здатність, пов’язану з умінням людини бачити ціле раніше за його частини не провівши ще його детального аналізу.

О.Є. Кравцова характеризує уяву як один із важливих  складових  особистості, відзначаючи, що діти з розвиненою уявою краще справляються з афектами, є більш самостійними, успішнішими в навчанні в старших класах школи.

Таким чином здійснений аналіз теоретичних джерел дає змогу узагальнити думки вітчизняних та зарубіжних психологів про уяву. Під уявою розуміється – психологічний процес створення уявлень, необхідний для нормального розвитку дитини.

Вивчення психологічної літератури доводить, що дослідженням дитячої уяви займались різні автори. Так , наприклад вивчалась специфіка різних видів уяви – пізнавальна та емоційна, яку вивчали Т. Рібо та

  Л. Виготський. Але специфіка такої психологічної особливості, її       функціонування саме в старшому дошкільному віці розглядалася недостатньо.

Об'єкт дослідження: уява як психічний пізнавальний процес.

Предмет дослідження: психологічні особливості розвитку уяви дітей старшого дошкільного віку.

Мета дослідження: теоретично проаналізувати та експериментально дослідити психологічний розвиток уяви дітей.

Завдання дослідження:

1. Здійснити психологічний аналіз психолого-педагогічної літератури для виявлення психологічних особливостей розвитку уяви дітей, а також специфіку її функціонування.

2. Дослідити можливості підвищення рівня розвитку уяви шляхом оволодіння дітьми старшого дошкільного віку невербальними, ігровими та вербальними методами.

3. Розробити психолого-педагогічні рекомендації для покращення рівня розвитку уяви дітей старшого дошкільного віку.

Методи дослідження: теоретичний аналіз літературних джерел, синтез і узагальнення відомих результатів дослідження; експериментальні методи дослідження уяви (Короткий тест “Закінчи малюнок” П. Торренс, тест “Творча уява” Г.П. Титаренко та Т.М. Лаврентьєвої, тест “Придумай гру” Т.Д. Марцинківської).