Формування моральноi культури старших школярiв

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В. Г. КОРОЛЕНКА

РЕФЕРАТ

на тему:

«ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШИХ ШКОЛЯРІВ»

Виконала студентка

групи П-21

Трачук Олександра

Викладач

Пусепліна

Наталія Миколаївна

Полтава, 2018

ЗМІСТ

ВСТУП        3

1. Формування моральної культури старших школярів як педагогічна проблема.        4

2. Вікові особливості старших школярів.        9

3. Педагогічні умови формування моральної культури старших школярів.        14

ВИСНОВОК        22

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        23

ВСТУП

Культура особистості цілком ґрунтується на її моральній культурі в найширшому сенсі. Моральна культура включає в себе як повагу до традиції, загальноприйнятих зразків поведінки, так і вміння знайти своє, творче рішення. У тих випадках, коли ми стикаємося з «вічними» проблемами, універсальними ситуаціями, такими як народження і смерть, хвороба і здоров'я, молодість і старість, любов і одруження, дуже важливо прислухатися до традиції, діяти згідно з етикетом. Так побудоване життя. І від того, наскільки високий рівень культури суспільства, багато в чому залежить його розвиток і прогрес.

Громадська і особиста моральність переживають сьогодні важку кризу. Багато чого викликає тривогу. І зростання злочинності, і соціальна несправедливість, і крах ідеалів, які служили офіційною опорою моральності. Цілком очевидно, що моральна культура не може бути високою, якщо соціальна система неефективна, ігнорує вимоги справедливості та здорового глузду.

1. Формування моральної культури старших школярів як педагогічна проблема.

Термін моральність бере свій початок від слова звичаї. Латинською  «звичаї» звучать як «mores» – «мораль». Звичаї – це ті еталони і норми, якими керуються люди у своїй поведінці, у своїх вчинках. Тлумачний словник української мови дає таке визначення моральності: «Моральність – це відповідність поведінки людей нормам моралі».

У давньоримській культурі словом «мораль» позначалося широке коло явищ і властивостей людського життя: вдача, звичай, характер, поведінка, закон, мода і т. д. Згодом від цього слова було утворено інше – «moralis» (буквально відноситься до характеру, звичаїв) і пізніше (вже в IV ст. н. е..) термін «moralitas» (мораль). Отже, за етимологічним змістом давньогрецьке «ethica» і латинське «moralitas» збігаються.

В наш час слово «етика», зберігши свій первісний зміст, позначає філософську науку, а під мораллю розуміються ті реальні явища і властивості людини, які вивчаються цією наукою. Так, основними сферами моралі виступають культура поведінки, сімейно-побутова мораль, трудова моральність. У свою чергу, структура етики як науки висловлює історично закріплені за нею функції: визначення меж моральності в системі людської діяльності, теоретичне обґрунтування моральності (її генезису, сутності, соціальної ролі), а також критично-ціннісна оцінка моралі (нормативна етика).

Першоосновою моральної тематики є слово «вдача» (характер, пристрасть, воля, прихильність до чого-небудь доброго або поганого). Так само дається тлумачення моралі «частина любомудрості (філософії), що містить настанови, правила, керування до доброчесного життя, до приборкання пристрастей і до виконання обов'язків та посад людини». Серед безлічі визначень моралі слід виділити те, що має безпосереднє відношення до педагогіки, а саме: мораль належить світові культури, входить у природу людини (мінливу, самостворювану) і є суспільним (неприродним) відношенням між індивідами.