Педагогічні умови профілактики девіантної поведінки молодших школярів

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ПРОБЛЕМА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ 7 1.1. Психолого-педагогічна характеристика дітей молодшого шкільного віку 7 1.2. Сутність поняття «девіантна поведінка» та особливості її прояву у дітей молодшого шкільного віку. 9 1.3. Аналіз причин та чинників, що впливають на девіантну поведінку дітей молодшого шкільного віку 11 ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ 18 РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПРОФІЛАКТИКИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ 19 2.1. Діагностика девіантної поведінки молодших школярів 19 2.2. Корекція девіантної поведінки учнів молодшого шкільного віку 24 2.3. Експериментальна перевірка впровадження педагогічних умов з метою профілактики девіантної поведінки у молодших школярів 32 ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ 41 ВИСНОВКИ 42 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 45 ДОДАТКИ 49

2

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Нинішній період розвитку українського суспільства характеризується змінами, що охоплюють усі сфери людської життєдіяльності. Соціально-економічна та політична нестабільність, перехід до ринкових відносин, нестабільність суспільних інтересів різко загострили соціальні проблеми, збільшили безталання значної кількості населення, посилили негативні тенденції у формуванні молодого покоління.

Зниження інтересу до навчання, високий рівень дезадаптації, агресивність та конфліктність – безпосередні наслідки негативних тенденцій суспільства та чинники зниження ефективності освітнього процесу, формування девіантної поведінки школярів. Статистика останнього десятиліття свідчить про те, що вже в молодшому шкільному віці 13-15% дітей належать до розряду важковиховуваних, або групи ризику. У цих дітей відсутні навички культурної поведінки (ввічливість, акуратність, ретельність). Для них характерні відчуженість, тривожність, духовна спустошеність, що призводять до цинізму, жорстокості, агресивності [21].

Слід відзначити, що впродовж усього історичного шляху розвитку цивілізації простежується розуміння важливості подолання поведінкових відхилень у дітей, а в сучасній вітчизняній психолого-педагогічній науці є визначальним, оскільки саме девіантна поведінка перешкоджає соціалізації особистості, її становленню і формуванню, розвитку громадянської самосвідомості школярів.

Девіантна поведінка, її профілактика та корекція завжди були актуальними темами для дослідження як вітчизняних, так і закордонних учених у галузях соціології, педагогіки та психології. Серед них – В. Бедь, П. Вест, А.Дойч, І. Запорожан, Ю. Клочан, І. Козубовська, Н. Максимова, Л. Набока, В. Оржеховська, Є. Пєтухов, Ю. Поліщук, М. Синьов, Т. Федорченко тощо.

Соціологічне трактування девіації отримало розвиток у теоріях Е. Дюркгейма, Р. Мертона, К. Хорні. Вітчизняні психологи, зокрема В. Ковальов,

3

4

І. Кон, Д. Степанов, Д. Фельдштейн займалися визначенням поняття «девіантна поведінка»; В. Корольов, В. Кудрявцев, Р. Фарінгтон та ін. – розробкою класифікацій девіантної поведінки.

Дослідження попереджень проявів девіантної поведінки є наскрізними в наукових доробках С. Белічевої, А. Бєлкіна, О. Змановської, В. Крижка, Г. Макартичевої, Н. Перешеїни, Т. Титаренко, Т. Федорченко та ін..

Роботи цих авторів слугують теоретичною базою для вивчення особливостей поведінкових девіацій школярів. Однак аналіз першоджерел показує, що проблеми психолого-педагогічної корекції проявів девіантної поведінки, а особливо умови профілактики у молодших школярів залишаються актуальними й недостатньо вирішеними. Саме тому, з огляду на освітнє, педагогічне й особистісно-ціннісне значення та недостатнє розроблення цієї проблеми в теоретичному аспекті обрано тему кваліфікаційної