Особливості відтворення форми сонету №39 у перекладах В.Рогова, В.М. Кормана, В. Клима, О.В Лук’янова

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………… 2

РОЗДІЛ 1   ТВОРЧІСТЬ  ФІЛІПА СІДНІ НА ТЛІ ДОБИ ТА  ЗНАЧУЩІСТЬ  ЦИКЛУ «АСТРОФІЛ І СТЕЛЛА» У ТВОРЧОМУ СТАНОВЛЕННІ ФІЛІПА СІДНІ …………………………………………………………………………….. 4

 1.1 Осмислення творчості Ф. Сідні в зарубіжному літературознавстві ……….………………………………………………………………………......... 4

 1.2 Історія створення сонетного циклу  «Астрофіл і Стелла»  та його місце в сіднієвому творчому доробку……………………………………………….........7

РОЗДІЛ 2  ОСОБЛИВОСТІ ВІДТВОРЕННЯ  МЕТАФОРИ СНУ №39«COME, SLEEP, O SLEEP…» У ХУДОЖНІХ ПЕРЕКЛАДАХ………………………... 11

 2.1 Проблематика художнього віршованого перекладу………………........... 11

 2.2  Жанрове визначення сонета………………………………………………..12

 2.3  Осмислення метафори сну у сонеті №39 та  особливості перекладу українською та російською мовами  В.Рогова, В.М. Кормана, В. Клима, О.В Лук’янова……………………………………………………………………..…. 13

2.4 Особливості відтворення форми сонету №39 у перекладах В.Рогова, В.М. Кормана, В. Клима, О.В Лук’янова…………………………………………….  24

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………28

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….31

ВСТУП

Англія другої половини XVI ст. переживає потужний сплеск креативної енергії у найрізноманітніших сферах життя. Внаслідок інтенсифікації культуротворчих процесів, стрімкого розвитку науки та суттєвих світоглядних зрушень з'являється ціла низка художніх творів, які виступають своєрідними артефактами антропологічної лабораторії Нового часу. Здатність мистецтва слова долучатися до структурування семіотичного простору та аксіологічної системи соціуму спричинює панування літератури в його художньо-естетичній парадигмі. На теренах Англії ця тенденція призводить до того, що в епоху правління Тюдорів талановиті літератори виходять в авангард інтелектуальнодуховного руху, а їхні твори стають впливовими чинниками формування суспільної думки, задаючи домінуючу тональність світоглядних та естетичних пошуків. Одним із визначних письменників англійського Ренесансу, ім’я якого по праву стоїть в одному ряду з такими знаковими фігурами тогочасся як Т. Мор, К. Марло, Е. Спенсер, В. Шекспір та Дж. Донн, був сер Філіп Сідні (1554–1586). Цей англійський аристократ мав надзвичайно високий моральний авторитет у єлизаветинському суспільстві і протягом тривалого часу не лише залишався взірцем ідеального придворного, але й задавав високу планку у царині красного письменства. Його різноманітна художня спадщина віддзеркалює духовні цінності, релігійно-політичні умонастрої та естетичні орієнтири тієї частини англійської еліти, яка поділяла ідеали studia humanitatis. Попри те, що протягом останніх десятиліть українське літературознавство збагатилося низкою праць, присвячених вивченню прози англійського Ренесансу, зокрема, творчості Дж. Лілі (Л. Привалова) [8], Т. Делоні (Т. Власова) [2], Т. Лоджа (Н. Торкут) [10], Р. Гріна (К. Василина) [1], Н. Бретона (О. Гутарук) [5], Дж. Гаскойна (О. Лілова) [6], Е. Манді (Г. Штефан) [12], Г. Робертса (К. Тарасенко) [9], Т. Неша (Л. Федоряка) [11], Е. Спенсера (М. Щербина) [13] та ін., літературний доробок Ф. Сідні об’єктом комплексного вивчення дотепер ще не обирався. Перший крок на цьому шляху був здійснений Л. Нікіфоровою, яка у 1988 р. захистила кандидатську дисертацію, присвячену романістиці Ф. Сідні [7]. Тож на часі здійснення поліаспектного системного дослідження всієї різножанрової спадщини митця, яка має розглядатися у співвіднесенні з провідними дискурсами доби. З поширенням новітніх методологій вектор ренесансознавчих досліджень все частіше спрямовується на полікритичне декодування імпліцитних смислів художніх текстів. Інтерпретація здійснюється одночасно на декількох рівнях – на рівні окремого твору, на рівні life story біографічного автора та на рівні соціокультурного контексту епохи. Доцільність застосування багаторівневої аналітики зумовлюється амбівалентністю та синкретизмом самої ренесансної культури. Використання міждисциплінарного підходу, який поєднує інтелектуальний досвід літературознавства, психології творчості, антропофілософії та культурології, уможливлює вивчення художньої спадщини Ф. Сідні під новим кутом зору, що дозволяє наблизитися до розуміння ролі цієї творчої особистості в житті єлизаветинського соціуму та переосмислити деякі усталені в сіднізнавстві стереотипи.