Прагматичний пiдхiд до перекладу

Шабан А. І., група 544

ПРАГМАТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ПЕРЕКЛАДУ

Переклад являє собою процес трансформації змісту мовного фрагмента (речення, абзацу, тексту) з однієї мови на іншу. Головна вимога до перекладу — це адекватність, тобто точна передача форми і змісту першотвору рівноцінними засобами мови перекладу. Адекватний переклад викликає у іншомовного одержувача реакцію, яка відповідає комунікативній установці відправника.

Варто зазначити, що при перекладі, окрім урахування денотативного і конотативного компонентів змісту, слід ураховувати також прагматичний компонент, який представляє собою відношення між мовним вираженням і учасниками комунікації — відправником та одержувачем інформації. У процесі перекладу здійснюється прагматична адаптація вихідного тексту, тобто внесення певних поправок на соціально-культурні, психологічні та інші відмінності між отримувачами оригінального та перекладного текстів. Поряд із зіставленням різних мовних систем, у процесі перекладу відбувається зіставлення різних культур. Таким чином, прагматичний чинник є одним із найбільш важливих чинників, що визначають не тільки спосіб реалізації процесу перекладу, а й сам обсяг переданої в перекладі інформації [1, c. 27].

Необхідно відмітити, що будуючи повідомлення, відправник завжди стоїть перед вибором, яка інформація повинна бути словесно виражена в тексті, а яка може лише матися на увазі, оскільки вона повинна бути відома одержувачу. Цей вибір реалізується по-різному залежно від того, чи є одержувач носієм вихідної мови або мови перекладу. Адже те, що є зрозумілим і не потребує словесного вираження для носія мови оригіналу, нерідко вимагає особливої згадки у разі переадресування повідомлення носію мови перекладу, і навпаки [6, c. 187].

Варіювання обсягу інформації, що передається в процесі перекладу, знаходить вираження у перекладацьких адаптаціях, серед яких прагматичні адаптації, безперечно, посідають важливе місце.

Слід зазначити, що у вітчизняному перекладознавстві найповніше розкрив сутність та значення прагматичного аспекту перекладу В. Н. Комісаров. Проте, багато інших дослідників торкалися в своїх працях питань прагматики перекладу, серед них Л. С. Бархударов, Л. Л. Вагапова, В. І. Заботкіна,                           А. Нойберт, А. Д. Швейцер та інші науковці. Однак, дослідження цих лінгвістів та перекладознавців мають здебільшого фрагментарний характер та не охоплюють всього спектру питань, пов’язаних із прагматикою перекладу.

Досліджуючи прагматичний аспект перекладу, варто зауважити, що співвідношення між прагматикою оригіналу та перекладу може бути різним,             і прагматична адекватність перекладу необов’язково полягає у збереженні прагматики вихідного тексту. Німецький перекладознавець А. Нойберт запропонував розрізняти чотири типи прагматичних відносин при перекладі від найвищого ступеня перекладу у прагматичному сенсі до фактичної неможливості відтворити прагматику оригіналу в перекладі. Така градація встановлюється залежно від характеру тексту оригіналу. Слід зазначити, що найбільш повно передається прагматична спрямованість оригіналу, який має однаковий прагматичний інтерес для читачів оригіналу та перекладу (наприклад, науково-технічна література) [5, c. 32]. Досить успішно зберігається прагматичний потенціал оригіналів, створених спеціально для перекладу (інформаційні та інші матеріали, призначені для іноземної аудиторії). З суттєвими обмеженнями можлива прагматична адекватність при перекладі творів художньої літератури, які орієнтовані на вихідного рецептора, але мають що сказати і всім людям. І, нарешті, оригінали, які специфічно спрямовані на членів даного мовного колективу і не мають ніякого відношення до рецепторів перекладу (законодавчі документи, суспільно-політична та економічна періодика, різні оголошення та ін.), взагалі не можуть бути передані прагматично адекватно. При цьому дослідник наголошує, що мова йде не про якість перекладу, а лише про однакову реакцію читачів оригіналу та перекладу. Досягнення такої рівності не є обов’язковою метою будь-якого перекладу, а в деяких випадках вона принципово недосяжна, внаслідок особливостей рецепторів перекладу, неможливості визначити реакцію рецепторів оригіналу та ряду інших причин [5, c. 36].