Стратегii вирiшення конфлiктiв у Єврейському етнокультурному середовищi

Напрям 2. Соціально-психологічні аспекти психічного та особистісного розвитку на різних онтогенетичних етапах

Нємой Рівка Анатоліївна

здобувачка магістерського рівня вищої освіти спеціальності 053 «Психологія»

Науковий керівник:

Загурська І. С., кандидатка психологічних наук, доцентка,

доцентка кафедри соціальної та практичної психології,

Житомирський державний університет імені Івана Франка

м. Житомир, Україна

СТРАТЕГІЇ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ У

ЄВРЕЙСЬКОМУ ЕТНОКУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Сім’я вважається основним соціальним осередком суспільства і всі відносини, цінності та традиції в даному суспільстві пов’язані певною мірою з сім’єю. Сім’я є священною фортецею, що сприяє формуванню підростаючого покоління і займає важливе місце у суспільстві, основою якого вона є. Первинні поняття, притаманні нашій національній ідеології, насамперед проникають через сім’ю (настанови предків, приклад батька, любов матері).

Вивчення соціально-психологічних аспектів сім’ї та шлюбу, вивчення взаємодії подружжя, їх задоволеності подружжям, рольових очікувань і домагань у шлюбі є у наш час найважливішими завданнями психології сім’ї. В той же час, особливості суспільно-економічного розвитку всього світу негативно позначаються на інституті молодої сім’ї. Зокрема, зростає відсоток розлучень на всіх стадіях існування сім’ї, знижується рівень задоволеності шлюбом. Сім᾿ї руйнуються через велику кількість конфліктів, що все частіше виникають, зростає тенденція вважати  розлучення найкращим виходом із конфліктної ситуації [2; 3; 4].

До низки важливих питань психології сім’ї можна віднести вплив етнічної  спадщини та релігійних поглядів членів подружжя на їх поведінку у вирішенні конфліктів. Не досить вивченими є етнічно-релігійні причини та фактори виникнення і розвитку сімейних конфліктів. Актуальність та соціальна значущість окресленої проблеми й зумовили вибір теми дослідження [1; 5; 6].

Теоретичний аналіз еволюції шлюбно-сімейних взаємин у єврейському етнокультурному середовищі (І.Ф. Олександрова, Т.В. Андрєєва, О.О. Банщикова, О.Г. Вишневський, С. М. Гаврова, С.І. Голод, І.Б. Голуб, Г.С. Прохорова, Д.З. Фельдман) показав, що для єврейської сім’ї нині загалом характерні ті самі основні тенденції розвитку, як і для інших народів. Вони полягають у певній зміні структури сім’ї, зокрема у зниженні її чисельності та народжуваності, демократизації внутрішньосімейних відносин, а також у зростанні числа міжетнічних шлюбів та розлучень, збільшенні середнього шлюбного віку. У той самий час спостерігається тенденція до збереження деяких традиційних рис сімейного побуту, які виявляються у весільній обрядності, внутрішньосімейних відносинах, системі виховання дітей, нормах традиційного сімейно-родинного етикету.

Аналіз історичних методів вирішення конфлікту показав, що до типових шляхів вирішення сімейних конфліктів відносяться: загострення конфліктної ситуації, її деструктивна динаміка, що веде до руйнації шлюбу; перманентний, поточний стан сімейного конфлікту; успішне, конструктивне подолання конфліктної ситуації – стратегія «виграш/виграш» як повністю етична та водночас ефективна.

В той же час з’ясовано, що вирішення сімейних конфліктів саме у єврейському етнокультурному середовищі обумовлене як історико-культурною динамікою розвитку сімейних взаємин у єврейській родині, так і, значною мірою, релігійними факторами.  Вивчення стратегій вирішення сімейних конфліктів у єврейському середовищі дозволило дійти  висновку, що, оскільки в наш час багато єврейських родин з асимільованих сімей, батьки не передають їм викарбувані віками поради та настанови. Тому виникає крайня необхідність навчати єврейські сім'ї традиціям вирішення конфліктів, ведення сімейного життя та виховання дітей.