Вплив рiвня розвитку емпатii особистостi на вибiр стратегii поведiнки в конфлiктi

Щербакова О.В., Сторож В.В. (Одесса, Україна)

ВПЛИВ РІВНЯ РОЗВИТКУ ЕМПАТІЇ ОСОБИСТОСТІ НА ВИБІР СТРАТЕГІЇ ПОВЕДІНКИ В КОНФЛІКТІ

В тезах розглядається природа психологічного феномену емпатії та поняття стратегій поведінки в конфлікті. Проведене психодіагностичне дослідження у рамках даної теми, дозволяє нам описати їх взаємозв’язок та зробити певні висновки.

Shcherbakova O., Storozh V. (Odessa, Ukraine)

THE INFLUENCE OF THE PERSONALITY EMPATHY DEVELOPMENT LEVEL ON THE CHOICE THE STRUCTURE OF BEHAVIOR IN THE CONFLICT

The thesis examines the nature of the psychological phenomenon of empathy and the concept of strategies of behavior in the conflict. A psychodiagnostic study conducted within the framework of this topic allows us to describe their interrelationship and make certain conclusions.

На сьогоднішній день найважливішою специфічною рисою міжособистісних відносин є їх емоційна основа. Міжособистісні відносини виникають і складаються на основі певних почуттів, що народжуються у людей по відношенню один до одного. Враження, що виникають при сприйнятті іншої людини, відіграють важливу регулятивну роль в спілкуванні і розумінні. Особливе місце відводиться емпатії як здатності емоційно відгукнутися на проблеми іншої людини, сприяє збалансованості міжособистісних відносин, робить поведінку людини соціально зумовленою, виступає як механізм зіткнення з психологічним простором іншої людини, як спосіб розуміння специфіки психологічного простору іншого.

Поняття "емпатія" набуло поширення в психологічній літературі на початку 50-х років XX століття. Емпатія (від грецького Empatheia- співпереживання) - розуміння емоційного стану, проникнення - відччуття в переживання іншої людини [2].

Розглядаючи теорії емпатії різних психологічних напрямків, можна сказати, що сучасна психологічна наука має декілька поглядів на природу цього феномену. З позицій першого підходу, емпатія розглядається як процес або стан (О.Сопіков, І.Юсупов, Т.Райк); для другого підходу характерним є уявлення про цей феномен як про здатність чи стійку властивість особистості (М.Муканов, В.Лабунська, О.Саннікова). У межах другого підходу існує тенденція по-різному ставити акценти у визначенні поняття “емпатія”: деякі дослідники розглядають її в контексті моральних почуттів (Т.Гаврилова, Ю.Гільбух, В.Шадриков); інші роблять акцент на тому, що емпатія відіграє центральну роль у гармонізації міжособистісних стосунків (В.Абраменкова, В.Агеєв, Ю.Гіпенрейтер); багато дослідників вважають її джерелом альтруїзму, підтримуючої поведінки (Є.Ільїн, В.Колпачников, М.Яницький) [3].

Емпатія є одним з механізмів регуляції міжособистісних конфліктів. Міжособистісний конфлікт - це одна з форм міжгрупових і міжособистісних відносин, породжувана внутрішніми протиріччями і суперечностями з середовищем і що виражається в суб'єктивних феномени взаємного сприйняття людьми один одного, прийняття та покладання відповідальності за виникнення і вирішення конфліктної ситуації [1].

Головну роль в протіканні та подальшому розрішенні міжособистісного конфлікту відіграє, конфліктна поведінка, що визначається такими стратегіями як: змагання (конкуренція) - прагнення домогтися своїх інтересів на шкоду іншому; пристосування - принесення в жертву власних інтересів заради іншого; компроміс - угода на основі взаємних поступок; пропозиція варіанту, що знімає виникле протиріччя;  уникнення - відсутність прагнення до кооперації і відсутність тенденції до досягнення власних цілей;

співробітництво - учасники ситуації приходять до альтернативи, повністю задовольняє інтереси обох сторін [3].

На основі розглянутих психологічних феноменів нами проведене емпіричне дослідження, яке було спрямоване на визначення взаємозв'язку між емпатичними здібностями особистості і вибором певної поведінкової моделі в конфліктній ситуації.

В рамках даної роботи було підібрано комплекс психодіагностичних методик, адекватних предмету дослідження:

1) «Методика діагностики рівня емпатичних здібностей» (В.В. Бойко).