Психологічна характеристика пізнавальних інтересів молодших школярів

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Бікі Є.О.

студентка Ⅲ курсу факультету педагогіки, психології та мистецтв

Центральноукраїнський державний педагогічний університет

 імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник – старший викладач Калашникова Л.В.

Постановка проблеми дослідження. Сьогодення української держави демонструє тенденції до реформування не тільки економічної та політичної сфер, але й освітньої системи. Основні стратегії реформування системи освіти в Україні розкриті в низці законодавчих актів. У першу чергу йдеться про Закони України «Про освіту»,  "Про повну загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту". На думку науковців молодший шкільний вік виступає сенситивним періодом для розвитку пізнавальних інтересів.

Метою дослідження є розкриття сутності пізнавальних інтересів молодших школярів.

Аналіз актуальних наукових досліджень та публікацій дозволяє констатувати, що проблемою вивчення пізнавальних інтересів молодших школярів займаються психологи та педагоги. Вагомий внесок у дослідження пізнавального інтересу як педагогічної категорії зробили С.А. Ананьїн, Н.М. Бібік, С.У. Гончаренко, І.П. Іванов, С.П. Логачевська, І.П. Підласий, В.О. Сухомлинський та інші вчені.

Пізнавальний інтерес як психологічну категорію вивчають Л.С. Виготський, Л.В. Занков, О.М. Леонтьєв, О.Я. Савченко, А.О. Смірнов та інші. Дослідженням сутності пізнавальних інтересів молодших школярів займаються А.В. Карнаухова, Н.І. Лазаренко, А.К. Маркова, Г.І. Щукіна та інші вчені.

Виклад основного матеріалу. Аналіз наукової літератури засвідчує існування двох підходів щодо розуміння сутності пізнавального інтересу як наукового феномену. Представниками першого – педагогічного підходу є Н.М. Бібік, С.У. Гончаренко, Я.А. Коменський, І.П. Підласий, М.М. Скаткін, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський та інші. Зокрема, Я.А. Коменський вважав, що завдяки пізнавальному інтересу учень «…горітиме бажанням навчатися та буде докладати вольових зусиль, щоб успішно розв’язати навчальну задачу й опанувати знаннями. Крім того, за умови домінування пізнавальних інтересів учень не буде намагатися уникати труднощів, що пов’язані з навчальною діяльностью. Він поставить собі за мету не щось посереднє, а найвище, постійно намагатиметься чогось навчитися…» [1, с. 200].

На сучасному етапі розвитку науки педагоги пов’язують виникнення пізнавальних інтересів з освітнім процесом загалом та пізнавальною потребою зокрема. В «Українському педагогічному словнику» інтерес (від лат. «interests» – має значення, важливо) трактується як форма прояву пізнавальної потреби, що забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення мети навчальної діяльності [2, с.147]. Не розходяться погляди педагогів і з приводу того, що пізнавальний інтерес виступає умовою, яка здатна позитивно впливати на результативність освітнього процесу та на розвиток особистості учня в цілому.

Представниками другого – психологічного – підходу виступають Л.С. Виготський, Є.П. Ільїн, О.М Леонтьєв П.А. М’ясоїд, С.Л. Рубінштейн, О.Я. Савченко та інші вчені, які розглядають інтерес психологічною категорією.

Узагальнюючи погляди психологів, можна констатувати існування щонайменше трьох тенденцій щодо розуміння сутності пізнавального інтересу як психологічної категорії. Перша тенденція полягає в ототожненні пізнавального інтересу з пізнавальними мотивами, що сприяють більш глибокому орієнтуванню дитини в певній галузі знань. Друга тенденція полягає в трактуванні пізнавального інтересу як форми пізнавальної потреби, що сприяє усвідомленню цілей навчальної діяльності та способів її успішного виконання [3]. Третя тенденція пов’язує пізнавальний інтерес з активністю особистості в пізнавальній діяльності та з позитивними емоціями, які викликає ця діяльність у особистості учня.