Формування компетентності молодших школярів

Актуальність проблеми формування компетентності молодших школярів обумовлюється зміною пріоритетів загальної середньої освіти, характерною рисою яких є посилена увага до засвоєння особистістю конкретних навчальних результатів – знань, умінь, навичок, формування ставлення, досвіду особистісної діяльності, рівень засвоєння яких дає змогу діяти адекватно в певних навчальних і життєвих ситуаціях.

Ключові компетентності – це спілкування державною та іноземною мовами, уміння вчитися впродовж життя, математична, природнича, інформаційно-цифрова, соціальна, громадянська, загальнокультурна, екологічна, компетентності, ініціативність і підприємливість.

Сучасний урок в початковій школі в умовах реалізації компетентнісного підходу має бути насамперед, спрямованим на формування в учнів складників компетентностей: комунікативної, соціокультурної й уміння вчитися. Він повинен захоплювати учнів, пробуджувати інтерес до навчальної діяльності, формувати навчально-пізнавальні вміння, здатність до самоорганізації, самонавчання, самоперевірки, самоконтролю, рефлексії, виховувати соціально активну, цілеспрямовану, культурну, ерудовану особистість, здатну співпрацювати в колективі.

Для прикладу візьмемо урок української мови. У ході реалізації компетентнісного підходу на уроках використовую для розв’язування завдання, які мають практичну і життєву орієнтацію, навчаю мовленню в процесі мовленнєвої діяльності. Обов'язковим етапом компетентнісно орієнтованого уроку української мови є мовленнєво-творча діяльність. Мета цього етапу – розвиток мовленнєвих умінь і застосування в процесі мовленнєвої діяльності мовних знань. Наприклад, під час вивчення твердих і м'яких приголосних звуків використовую мовленнєво-творче завдання такого змісту:

Прочитай слова.

Сплячка, залягати, барліг, спить.

• Про яку тварину можна розповісти цими словами? Склади і запиши розповідь (2-3 речення), використовуючи подані слова.

Виконуючи це завдання, другокласники застосовують уміння правильно позначати м'якість приголосних звуків відповідними буквами в процесі написання твору-мініатюри, переконуючись у необхідності вивчення мови як засобу грамотного висловлення думки.

Для того, щоб створити оптимальні умови для роботи з розвитку мовлення, я пов’язую його з розвитком мислення, комунікативно-діяльнісними потребами учнів, з їх життям і діяльністю. Тому організовую на уроці спілкування, що стає природним і необхідним у спільній ігровій, навчальній, трудовій діяльності учнів. Самооцінку в 1-2 класах здійснюю за допомогою «смайликів», що передають різний емоційний стан.

Підводячи підсумок, хочу сказати, що така організація роботи сприяє підвищенню інтересу до навчання