Технологія навчання письма і писемної мови

Тема: Технологія навчання письма і писемної мови

План

1. Роль письма і писемної мови у навчанні іноземних мов.
2. Психологічні і лінгвістичні характеристика письма як виду мовленнєвої діяльності.
3. Навчання письма і писемної мови.
4. Диктанти.
5. Контрольні функції письма.
6. Розвиток навичок комунікативного письма.

1. Роль письма і писемної мови у навчанні іноземних мов.

Усна мова первинна – письмо вторинне. Людина йшла важким і довгим шляхом до письма. Найдавнішим вважається письмо шумерів – понад 6000 років тому. Це було піктографічне письмо, тобто письмо + малюнки. Пізніше у древніх єгиптян письмо було ієрогліфічним, де кожен знак означав слово. Перші літери з’явились у фінікійців. Ці літери були схожі на малюнки.

Древні русини писали на пергаменті і бересті. Важкою була „Берестяна грамота” без поділу на слова і без розділових знаків. Сучасне письмо має різноманітні шрифти.

1. Слов’янський шрифт, яким ми користуємось.
2. Латинський шрифт + готичні заголовки газет у германських мовах.
3. Грузинський шрифт – узор-вишивка.
4. Армянський – струнний орнамент.
5. Арабський - /в’язь/ в’язання.
6. Китайський /японський/ - ієрогліфи.

Навчання письма і писемної мови вимагає великих зусиль і тривалого часу: для іспанців досить 2-3 роки, для англійця 8 років, для японців все життя. Для написання поширеного імені і прізвища японською мовою Ходзі Сакомато треба знати 160 ієрогліфів, а прізвище просте і звучить як Коваль, Кузнєцов, Schmidt.

Письмо має багато спільного з навчанням усної мови, читання, навчання граматики і лексики. Вправи виконані у письмовій формі допомагають у засвоєнні лексичних одиниць, граматичних структур, у підготовці і плануванні усних висловлювань. Роль письмових вправ у самостійній домашній роботі неоціненна, тому що лише чисте усне мовлення обмежує можливості учня у самопідготовці до уроку.

Через зоровий канал людина сприймає у декілька разів більше інформації і набагато швидше ніж через слуховий. Недооцінка ролі письма у навчальному процесі з іноземної мови негативно впливає на процес навчання. Письмові роботи підвищують мовну грамотність.

П.Хегболт вважає письмо важливим допоміжним засобом /Мета!/, без якого не можна обійтись, бо воно включає внутрішню мову, читання і приговорювання про себе. Письмо полегшує засвоєння мови, тому що допомагає зберігати в пам’яті мовні одиниці.

Хороші зошити /конспекти/ + словничок є по суті довідником для учня, до якого можна повернутися багато разів.

Писемна мова як засіб побутового спілкування займає скромніше місце у порівнянні з усною мовою, але у діловій комунікації, у культурі, науці, політиці відіграє дуже важливу роль. Виключне значення має писемна мова як джерело одержання і поповнення інформації через газети, журнали, фахові публікації, довідкову і художню літературу.

Радіо, телебачення теж важливі джерела інформації, але вони всупереч прогнозування футурологів не потіснили помітно друковану інформацію, до якої в будь-який час можна повернутися бажану кількість разів.

1. Психологічні і лінгвістичні характеристика письма як виду мовленнєвої діяльності.

Серед характерних рис писемної мови можна назвати такі:

1. Письмо – продуктивний вид мовленнєвої діяльності як і усне мовлення.
2. В писемному мовленні задіяні всі чотири види аналізаторів/ слуховий, мовномоторний, зоровий і моторний/, що забезпечує поглиблене засвоєння мовного матеріалу.
3. Писемне мовлення має багато спільного з іншими видами мовленнєвої діяльності, особливо в умовах шкільного вивчення іноземної мови:

а) нейтральний лексичний запас,

б) майже однакові граматичні структури, в) багато схожості з монологічною мовою.

1. В методичній літературі розділяють писемну мову на:

а) техніку навчання письма / формування графічних та орфографічних навичок/,

б) навчання писемного мовлення, тобто формування лексико- граматичних навичок письма і розвиток писемного мовлення як викладу мовної інформації та своїх думок у письмові формі.

1. При записуванні своїх думок людина планує висловлення у внутрішньому мовленні, що властиво і усній і писемній мові.
2. Письмово відрізняється від усного мовлення більшою складністю        і психологічною напруженістю.

Крім цього у лінгвістичній характеристиці письма можна назвати такі особливості:

1. Лінгвістичні знаки виконують різну роль / алфавіт, розділові знаки: ; !

? ... „ „, розрядка, курсив/