Збагачення словника та навчання письма молодших школярів

Збагачення словника та навчання письма молодших школярів

   Постановка проблеми. Мовленнєвий розвиток дитини є головним інструментом, за допомогою якого вона встановлює контакт із довкіллям, завдяки якому відбувається соціалізація дитини. Саме початкова школа покликана сформувати у дітей інтерес до краси і мудрості живого слова, його значимості у житті людини. Відомо, що навчання письма є складним, але необхідним для соціалізації дитини процесом. Розвинутий фонематичний слух сприяє успішному оволодінню читанням та письмом у початковій школі.

   Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема розвитку словника дітей досліджувалась у різних напрямах багатьма вченими. Наукові основи словникової роботи розробляли методисти минулого К. Бархін, Ф. Буслаєв, М. Рибнікова, І. Срєзнєвський, К. Ушинський. Великого значення збагачення словник учнів надавали М. Стельмахович, В. Сухомлинський та ін. Проблема збагачення словникового запасу  дітей молодшого шкільного віку розглядалася науковцями в різних аспектах: у психологічному (Л. Виготський, П. Гальперін, М. Жинкін, Г. Костюк, О. Леонтьєв, І. Синиця та ін.), в лінгвістичному (Л. Булаховський, В. Горпинич, І. Ковалик, М. Плюш, В. Русанівський та ін.), психофізіологічному (М. Кольцова, М. Красногорський, І. Павлов,  та ін.), лінгводидактичному (М. Вашуленко, Т. Рамзаєва, О. Савченко, Т. Потоцька, О. Хорошковська, Г. Шелехова та ін.) [2, c.172].

Мета статті - здійснити аналіз проблеми збагачення словника молодших школярів, розкрити походження деяких слів шкільної лексики, обґрунтувати диференційований підхід до навчання письма, представити систему вправ та ігор, покликаних формувати фонематичний слух та сформувати мовленнєву компетентність.

Виклад основного матеріалу.  Галина Петрович розглядає наукові дослідження вітчизняних мовознавців щодо збагачення словникового запасу учнів. Висвітлює погляди окремих лінгвістів щодо використання у школі діалектної лексики [2, c.172].

Доведено, що невід’ємною частиною словникової роботи в школах Карпатського регіону, де мовлення мешканців перебуває під вплив діалектного середовища, є робота над діалектизмами.

У методиці навчання української мови у початкових класах подано основні напрями словникової роботи, а саме:

1. збагачення словника, тобто засвоєння нових слів та нових та нових значень слів, що раніше учням були не відомі;
2. уточнення словника, тобто поглиблення розуміння вже відомих слів, з’ясування відтінків у значенні між синонімами, добір антонімів, аналіз багатозначності;
3. активізація словника, тобто використання якомога більшої кількості слів у мовленні кожного учня, введенні слів у речення, засвоєння сполучуваності слів з іншими словами, використання їх у конкретному тексті;
4. вилучення нелітературних слів, які вживаються іноді молодшими школярами, виправлення помилок у наголошуванні та вимовлянні слів [2, c.173].

«…Використовуючи сучасні засоби унаочнення, можливості ІКТ в початковій школі, вчитель може підготувати необхідний матеріал (зображення предметів), які в їхній місцевості мають іншу назву від літературної. Для кращого запам’ятовування літературного слова можна запропонувати школярам роботу із таблицею на розрізнення літературних і діалектних слів», - зазначає Г. Петрович [2, c.173].

 Наприклад:

Афини-чорниця.         Блюзка-кофтинка.     Гачі-штани.      Дзбанок-горщик.

Мешти-туфлі.             П’єц- піч.                   Склеп-крамниця.

Дана система роботи над діалектизмами сприяє засвоєнню учнями літературної норми українського народу та виховує любов до краси рідного слова.

Варто ознайомити дітей з етимологічними розвідками щодо шкільної лексики, розкрити таємницю походження деяких слів , які діти чують із перших днів перебування у школі. Наприклад визначимо походження слова, яке супроводжуватиме учнів всі 11 років.