Позакласна діяльність як засіб формування ціннісних орієнтацій здобувачів початкової освіти

Позакласна діяльність як засіб формування ціннісних орієнтацій здобувачів початкової освіти

У статті розглянуто питання позакласної діяльності як засобу формування ціннісних орієнтацій здобувачів початкової освіти. Проаналізовано сучасний стан підготовки майбутніх учителів до проведення позакласної роботи і  формування ціннісних орієнтацій.

Ключові слова: позакласна діяльність, ціннісні орієнтації,

Мета наукового дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні  ефективності ціннісних орієнтирів навчально-виховного процесу через позакласну діяльність у здобувачів початкової освіти.

Об'єкт дослідження – позакласна діяльність як засіб формування ціннісних орієнтацій здобувачів початкової освіти.

Предмет дослідження – зміст і педагогічні засоби формування ціннісних орієнтирів навчально-виховного процесу через позакласну діяльність у здобувачів початкової освіти.

Актуальність статті. Сучасний стан розвитку освіти ставить високі вимоги до професійної підготовки майбутніх учителів. Сьогодні найважливішим завданням професійної підготовки майбутнього вчителя хімії є формування високого рівня його професіоналізму, готовності вирішувати складні педагогічні проблеми. Позакласна діяльність – невід’ємна частина навчально-виховного процесу в сучасній закладах освіти. Вона є засобом розширення, поглиблення і вдосконалення знань студентів, формування навичок експериментальної роботи, розвитку здібностей та схильностей майбутніх учителів, розширює їх кругозір, формує стійкий інтерес до майбутньої професії. В сучасних умовах особливої актуальності набуває проблема якості підготовки висококваліфікованих педагогічних кадрів до здійснення їх ефективної професійної діяльності в загальноосвітніх навчальних закладах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему підготовки майбутніх учителів з організації та проведення навчально-виховної позакласної роботи  досліджували О.А. Абдулліна, Л.В. Кондрашова, Ю.К. Бабанський, В.О. Кравцова, О.М. Степанов, В.О. Сластьонін, М.М. Фіцула, О.Г. Мороз.

Виклад основного матеріалу. У Законі України «Про освіту» мету освіти визначено як всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.[3]

Ціннісні орієнтири — це актуальні і перспективні цілі, плановані результати освіти, що вирішальною мірою визначають зміст і методику освітнього процесу  і його інноваційного вдосконалення. Формування у майбутніх учителів початкової школи ціннісних орієнтирів, їх реалізація в поведінці є визначними у період становлення особистості, тому що соціальні наслідки вчинку  ще складно передбачити, враховувати їх у своїй поведінці. Освітній  процес   важливо так будувати, щоб студенти, систематично отримуючи знання та уявлення, опинялись також у життєвих ситуаціях, що сприяють емоційному переживанню отриманих знань, а отже – їх усвідомленню і закріпленню. Цій проблемі надавали великого значення багато педагогів-практиків у їхній навчально-виховній діяльності, а також вчених-науковців, що досліджували означену проблему протягом років. Для здобувачів початкової освіти ціннісні орієнтації є об'єктом виховання, цілеспрямованого впливу. Різні ціннісні орієнтири є ознакою духовної сформованості, самодостатності особистості, показником рівня її вміння жити серед людей, тобто в суспільстві. Завдання і покликання  полягає в тому, щоб зміцнити й утвердити  моральні цінності майбутнього спеціаліста, які здобуваються через багато чинників, зокрема і позакласну діяльність.[2]