Підготовка кадрів державної служби як засіб формування інтелектуального капіталу державного управління

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Есе з публічного адміністрування на тему

«Підготовка кадрів державної служби  як засіб формування інтелектуального капіталу державного управління»

Виконала:

     студентка 2 курсу, спеціальності  «071»

факультету обліку та податкового менеджменту

        групи 203

        Поліщук  Катерина Олегівна

                                                              Перевірив:

                                                              Чистов С.М.

                                     Київ – 2018

Успішність процесів державотворення багато в чому визначається роллю державної служби, потенціалом людини, яка в ній працює, її трудовими здібностями та можливостями, її реалізації як головної продуктивної сили суспільства. На мою думку, саме за таких умов можливе економіко-соціальне зростання країни та підвищення добробуту її населення. Тому варто зазначити, що ефективність стану в країні залежить не тільки від наявності та раціонального використання природних багатств, але й від того, яке місце займає людина в процесі державотворення та управління державою.  Ефективність процесу державотворення залежить від того, наскільки розвинутий, затребуваний та реалізований інтелектуальний капітал ми маємо. Виходячи з цього, на мою думку, варто підкреслити, що підготовка кадрів державної служби – це не тільки засіб та умова розвитку суспільного виробництва, але й пріоритетна мета якісного поліпшення сучасної системи державного управління. Я вважаю, що реалізація цієї мети можлива лише за умови реформування державного управління,, зокрема, інтелектуальним капіталом державної служби, процесом його відтворення, використання примноження, що стає необхідним елементом регулювання соціально-економічних відносин у суспільстві. Вивчення здібностей та можливостей державного службовця є визначальним під час обґрунтування  цілей та перспектив напрямів розвитку публічного управління.  Запропонований на державному рівні перехід до інноваційного розвитку країни припускає, що головну роль відіграватимуть якісні чинники економічного зростання при максимальному використанні інтелектуального капіталу суспільства. Таким чином, вивчення питань, що стосуються ефективності використання інтелектуального капіталу державної служби,складових частин та чинників, що обумовлюють його стан та розвиток, сьогодні набувають все більшої актуальності. Динамічний розвиток суспільства залежить від якості управління та використання професійних можливостей людини. В умовах глобалізації  людський потенціал стає визначальним чинником конкурентоспроможності. держав, їхньою стратегічною цінністю, оскільки в нього вкладають значні ресурси:матеріальні, фінансові, інтелектуальні. Україна прагне інтегруватися в різні транснаціональні структури, однак не має належного ресурсного  забезпечення. Адже один із викликів глобалізації – перерозподіл людського капіталу, коли заможні держави використовують трудові ресурси менш розвинених на користь власних інтересів. Сучасний світ декларує достатньо агресивну методологію залучення і використання чужоземного людського капіталу. Завдяки цьому скорочуються затрати на підготовку професіоналів, а це дає змогу досягти швидкого приросту інтелектуального ресурсу за рахунок інших країн. На мою думку, існує загроза дефолту трудового потенціалу України. Фактичне підтвердження цього – достатньо високі показники відпливу фахівців з України. У сучасних умовах господарювання головним завданням державної служби є органічне поєднання матеріального та інтелектуального капіталу, стимулювання інтелектуальної спрямованості праці. Інтелектуальний капітал органів державної служби, під яким розумують інтелектуальні ресурси, що втілені в сукупності наукових та загальних знань працівників, їх досвіді, знаннях, вміннях, навичках, які створюють продукти інтелектуальної діяльності, що можуть належати як його винахіднику, так і іншим суб’єктам  господарювання, та використовуються з метою одержання додаткової вартості, стає одним із найвпливовіших чинників трудового потенціалу. Інтелектуальний капітал країни формується на всіх рівнях управління, але не можна вважати, що його значення буде отримане шляхом простого поєднання інтелектуального капіталу окремих підприємств, галузей тощо. Я вважаю, що для того аби сформувати успішний інтелектуальний капітал в Україні варто вдосконалювати систему підвищення кваліфікації державних службовців. Буде доцільно, якщо процес підвищення кваліфікації буде безперервним. Також важливо  визначити види підвищення кваліфікації відповідно від типу держслужбовця. Також варто зміцнювати зв’язки між органами державної влади та запроваджувати інноваційні методи оцінки підвищення кваліфікації. Реалізація цих заходів, на мою думку, впливатиме на проведення єдиної державної політики у сфері підвищення кваліфікації держслужбовців. Це в свою чергу дасть змогу створити ефективну систему підвищення кваліфікації, а також впровадить нові форми підвищення кваліфікації. Успішний інтелектуальний капітал – запорука успіху України. Державні управлінські кадри потребують постійної і потужної навчально-професійної підтримки, оскільки, за свідченням статистики, державне управління є високоінтелектуальним видом діяльності, дещо поступаючись за часткою працівників з повною вищою освітою лише сфері досліджень і розробок.  Підвищення якості управління та ефективності діяльності органів виконавчої влади потребує підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців з метою здобуття і поглиблення управлінських , фінансово-економічних, соціальних, правових знань, а також удосконалення професійних знань і умінь , здобуття нової спеціальності або кваліфікації на основі раніше здобутої освіти і досвіду практичної роботи ,. тому професіоналізація державної служби повинна розглядатись як одне з першочергових завдань . На сучасному етапі важливо, щоб кожен державний службовець володів знанням та уміннями, необхідними для роботи  в непростих соціальних та політичних умовах сучасної України. Інтелектуальний капітал усіх рівнів управління формується та використовується під впливом множини чинників, які визначають специфіку його стану, розвитку та відтворення, і мають різний рівень впливу залежно від внутрішньої структури та особливостей його застосування.  Під чинником розуміють умову, рушійну силу, причину, будь-якого процесу, що визначає його характер або одну з основних рис. Існує ряд чинників, що впливає на інтелектуальний капітал державного службовця. Ці чинники можна об’єднати в кілька груп:  демографічний, економічний, екологічний, правовий, професійно-кваліфікаційний. Важливо детально розглянути кожну групу чинників, що впливають на формування інтелектуального капіталу. Сучасна демографічна ситуація в Україні характеризується певними особливостями, що зумовлені специфічною суспільно-політичною ситуацією, рівнем матеріального забезпечення народу, національно-культурними традиціями. Демографічна ситуація в Україні набуває критичного стану. Аналіз структури населення країни дозволяє говорити про те, що відбувається його старіння. Збільшується частка людей пенсійного віку з одночасним скорочення працездатних та неповнолітніх. Демографічні зміни є також проблемою і для інших країн. Майже  більшості країн притаманна тенденція, коли виїжджають освітчені молоді люди, а іммігрують не зовсім кваліфіковані представники інших країн. Тому варто зазначити, що демографічна ситуація, особливо та, яка склалась в Україні не позитивно впливає на формування інтелектуального капіталу нашої держави.  Розглянемо економічний чинник.  Проблеми зайнятості, безробіття та доходів є визначальними в галузі соціально-трудових відносин. Основна проблема ринку України – скорочення попиту на працю – зазвичай призводить до прихованого безробіття в офіційному секторі ринку праці, зайнятості в неформальному  та нетоварному секторах, посилення зовнішньої трудової міграції, а не до відкритого безробіття, зареєстрованого закладами з питань працевлаштування. Незважаючи на повільне зростання національної економіки, що зафіксовано та проголошено українським урядом, економічна ситуація ще досі залишається нестабільною, що не найкращим чином впливає на інтелектуальний капітал суспільства.  Екологічна ситуація в країні є однією з причин погіршення фізичного стану населення України. Так 40 % дітей народжуються уже з тими чи іншими проблемами у здоров’ї, і лише 10-15% дітей ідуть до школи повністю здоровими. Можна констатувати факт збільшення чисельності померлих від хвороб. Тому, на мою думку, коли мова йде про збереження та накопичення інтелектуального капіталу, значну увагу слід приділяти здоров’ю працівників. Правовий чинник має вплив скоріше на використання, ніж на формування інтелектуального капіталу: законодавча база держави та правове регулювання прав інтелектуальної власності може з різним рівнем ефективності розвивати та використовувати його. Від рівня досконалості законодавства,  його демократизації залежать основні  тенденції та правила використання потенційних можливостей людини: відносин працівників між собою, з адміністрацією підприємства, з профспілками, керівництвом регіонів та держави. Ще одним із важливих чинників, що впливають на інтелектуальний капітал є рівень професійно-кваліфікованої підготовки. Істотні зміни в останні роки відбулися в професійно-кваліфікованій структурі і ці зміни не можна назвати повністю позитивними. Незважаючи на реформування економічних відносин, більшості органів влади, як і раніше притаманне номенклатурне призначення, невисокий рівень складності, одноманітність праці. Аналізуючи  усе вище написане, варто зазначити, що взагалі формування інтелектуально капіталу в Україні відбувається в умовах кризових явищ в економіці та соціальних суперечностей в суспільстві. Розглянуті чинники, що впливають на процеси формування та накопичення інтелектуального капіталу підприємцем, є взаємопов’язаними та взаємообумовленими – в комплексі вони формують його стан.  Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що виявлені чинники інтелектуального капіталу, рівень їх впливу дозволяють найбільш чітко формувати шляхи його підвищення, регулювати та розвивати в заданому напрямі, а також розробляти інструменти оцінки інтелектуального капіталу.