Особливості логопедичної роботи у дітей при дислалії

ВСТУП

У вітчизняній логопедії склалася концепція дислалії, як такого порушення звуковимови, що не обумовлена органічними порушеннями центрального порядку. У концепції дислалії функціонально обумовлені порушення вимови й органічно обумовлені порушення (при анатомічних аномаліях органів артикуляції) розділені на самостійні форми дислалії. Для сучасної логопедії продовжує залишатися актуальним пошук ефективних шляхів вироблення правильної звуковимови.

Серед нормальних дітей дошкільного і шкільного віку неправильна звуковимова найчастіше є єдиним порушенням усієї мови дитини: розуміння мови в цих випадках виявляється повноцінним, повноцінні і словник і граматичний лад. Такі випадки порушення звуковимови прийнято називати дислалією.

Актуальність теми. Особливості логопедичної роботи у дітей із дислалією вивчали такі вчені як: цюріхський фізіолог Шультес, М.Ю. Хватцев, І.А. Сікорський, лікар І.Франк, Б.М. Гріпшун, О.В. Правдіна.

Сьогодні ми все частіше помічаємо, як часто з екранів телевізорів і з радіоприймачів ллється картава мова. А в житті ми все частіше зіштовхуємося з людьми, не здатними без помилок написати навіть власне резюме. Фахівці вважають: між неправильною вимовою (дислалією) і неграмотністю - прямий зв'язок. Дислалія - порушення звуковимови при нормальному слухові та збереженій іннервації мовного апарату.

Об’єкт дослідження: логопедична робота у дітей із мовленнєвим порушенням.

Предмет дослідження: особливості логопедичної роботи у дітей при дислалії.

Мета дослідження: визначити особливості логопедичної роботи у дітей при дислалії.

Завдання:

1. Здійснити теоретичний аналіз особливостей логопедичної роботи у дітей при дислалії.

2. Провести експериментальне дослідження звуковимови у дошкільників.

3. Визначити психологічні особливості дітей із дислалією.

4. Проаналізувати результати корекційно-логопедичної роботи.

Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків.

Методологія дослідження: аналіз, синтез, описовий метод, порівняльний метод, метод спостереження.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ У ДІТЕЙ ПРИ ДИСЛАЛІЇ

1.1.Історичне обгрунтування дислалії

Дислалія - це порушення вимовної (звукової) сторони мовлення за збереженої іннервації мовленнєвого апарату, що найчастіше проявляється в дитячому віці. Неправильна вимова може фіксуватися батьками і людьми, що оточують дитину досить рано, оскільки діти оволодівають артикуляцією звуків лише до п’яти років, є фізіологічно зумовленими, подолання яких здійснюється спонтанно в тих випадках, коли у дитини немає відхилень у мовноруховому і слуховому аналізаторах. [ 9, с. 25 ].

Є.А. Андресс у посібнику «Недоліки мовлення й боротьба з ними у родині й у школі» справедливо відзначає великі заслуги ряду педагогів – Гаазе, Безеля, Блюре, Гутцмана, Отто й інших, внесок яких у науку про хвороби мовлення був значимим.

В даний час термін дислалія придбав міжнародний характер, хоча його зміст, а також види порушень, що ним визначаються, не завжди збігаються. Ці розбіжності пов'язані з тим, які підстави беруться дослідниками при описі порушень: анатомо-фізіологічні, психологічні чи лінгвістичні. Описи, в основу яких покладені психологічні та лінгвістичні критерії, в поняття дислалії включають то різні її форми та види, то фонетичні та фонетико-фонематичні порушення звуковимови (наприклад, в роботах Р. Є. Льовиній). [ 8, с. 12 ].

Образ світу особистості