Гармонічна мова у Хорі та Арії Партити №5 М.Скорика

I ч.  Мирослав Скорик – один із найвидатніших композиторів України, музикознавець, народний артист України, лауреат Державної премії їм. Т.Шевченка. Мирослав Скорик відомий і своєю музикознавчою діяльністю. За роки навчання у аспірантурі при Московській консерваторії ним було написано видатні праці :  «Ладова система С. Прокоф’єва», «Прокоф’єв і Шенберг».

   Народився композитор у Львові. Походить з інтелігентної родини - видатна українська оперна співачка Соломія Крушельницька є родичкою Мирослава Скорика .

    У стилістиці своєї музики продовжує традиції львівської композиторської школи, органічно пов'язаної з різноманітними первинними жанрами; дає модерну авторське бачення українського, зокрема карпатського фольклору і львівського міського й салонного музикування, а також сучасної популярної музики, насамперед джазу.

       Це композитор зі своїм власним світобаченням, індивідуальним музичним почерком. Коло інтересів надзвичайно широке - опери, балет, симфонічна, естрадна джазова музика.

    В його творчому доробку кантати «Весна» (на сл. І.Франка), симфонічні поеми «Сильніше за смерть», «Вальс», вокально-симфонічний цикл на слова Т.Шевченка, концерти, «Гуцульський триптих», сонати, варіації, поліфонічні п’єси.Та особливе місце займає фортепіанна музика. Вона представлена широкою палітрою самих яскравих образів – від вишуканих до експресивно-драматичних, характер її вражає емоційною насиченістю.

   Фортепіанна музика демонструє інтонаційне багатство музичної мови композитора, для якої властиве поєднання фольклорних елементів з модерновим стилем письма, оригінальним ладо тональним мисленням з елементами джазу. Також одним із важливих елементів виразності у музиці є ритм (енергійний, розкутий але завжди логічно організований.).

   Композитор цікавиться жанрами старовинної музики, вносить в неї сучасні інтонації, ритм та дисонансні гармонії. Так, починаючи з 1965 р. М.Скорик  написав п’ять партит. Серед них – твори для симфонічного( №1,3) , камерного (№2), великого симфонічного оркестру (№4), та партита для фортепіано (№5).

  Одним із найвідоміших творів М.Скорика є Партита  №5 для фортепіано написана у 1957 році.   П’ять характерних п’єс, які об’єднуються по принципу контрасту.

  І частина  «Прелюдія» - основа тематизму всіх частин. Своєрідний вступ до циклу. Кожна з наступних частин циклу тематично і образно виростає із «Прелюдії».

 ІІ частина «Вальс» - вальс лірико - романтичного характеру.

ІІІ частина «Хор» - центр зосередження трагізму і експресії.

 IV частина «Арія» - концентрація лірико-скорботної образної  сфери.

V частина «Фінал» -  оптимістичний – народно жанровий фінал.

ІІ ч.   В нашій роботі ми розглянемо особливості ладогармонічної мови в «Хорі» та «Арії».

    ІІІ частина –Хор- зосередження трагізму і експресії. Перед нами ніби розгортається реальна картинаапокаліпсису - жорстока, сповнена насилля, страждання,безвиході та спустошеності. Хор складає разючий контраст з попередньою частиною – меланхолійним Вальсом, що вражає яскравою калейдоскопічністю образів.

   П’єса являє собою одночастинну композицію, побудовану за принципом контрасту, ізнаскрізним розвитком. Маємо  дві образні сфери : атакуючої руйнівної сили, що виражається в жорстких, оголених дисонуючих остинатних гармоніях в примхливому синкопованому ритмі, та тужливого, ніби відреченого награвання у високому регістрі,  що лунає ніби з  інших світів (використовується високий регістр) - імітація відлуння церковних дзвонів. Тональність твору ля мінор.

    Починається п’єса  представленням агресивної, атакуючої сили : звучить різке дисонуюче співзвуччя - октавне подвоєння  «ля» з вкрапленою секундою, яке врешті розв’язуєтья в консонанс -  терцію соль-мінору. Певної імпровізаційності звучанню надає примхлива ритміка та  змінний розмір. Надалі музика в цих дво - тритактових побудовах з кожним проведенням набиратиме все більшої руйнівної сили, яка з великим пафосом буде представлена  в кульмінації.

  Тональність твору – ля мінор, та вона спостерігається як химерний острівець стабільності лише моментами : в початковому п’ятитакті, в кульмінації (див.т 20,22) та в скороченій репризі (див.т. 25).