Нестандартнi уроки як засiб розвитку iнтересу молодших школярiв до урокiв рiдноi мови

             НЕСТАНДАРТНІ УРОКИ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ІНТЕРЕСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ДО УРОКІВ РІДНОЇ МОВИ   

    У статті розкрито проблему використання і проведення різних нетрадиційних уроків як засобу підвищення інтересу учнів  до уроків рідної мови. 

     Ключові слова: інтерес, пізнавальний інтерес, нестандартний урок.

    Швидкий розвиток науки, зростання обсягу нової інформації потребують від сучасної школи  підготовки активних, самостійних людей, які б мали високі творчі здібності та володіли певними якостями: уміли самостійно, критично та творчо мислити; знаходити шляхи вирішення проблеми; грамотно опрацьовувати інформацію; удосконалювати розвиток особистої моральності, інтелекту, культурного рівня.

  Як же зробити так, щоб дитина засвоювала нові поняття з різних навчальних дисциплін, опановувала нову інформацію, спробувала застосовувати її під час вироблення нових умінь та навичок і разом з тим почувала себе впевненою, бажала вчитися? Тому основне завдання сучасного вчителя − залучити учнів до активної самостійної діяльності, перетворити їх у суб’єктів цієї діяльності. Зацікавленість, викликана педагогом на уроці, за певних умов може перерости в стійкий інтерес до знань. Тільки в разі такого підходу до формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров’я, яке є одним зі стратегічних завдань реформування освіти в Україні, згідно з Національною доктриною розвитку освіти України у XXΙ столітті, стане можливим.

У зв’язку з цим педагоги та психологи все більше усвідомлюють гостру потребу в удосконаленні традиційних форм навчання, одним із головних недоліків якого залишаються об’єктно-суб’єктні взаємини між учителем і учнем. У більшості випадків дитина лишається заорганізованою, не може виявити своєї індивідуальності, тільки їй притаманних якостей, реалізувати здібності, інтереси, прагнення. У вчителя-«урокодавця» учень звикає до відведеної йому пасивної ролі, стає слухняним виконавцем, безініціативним, позбавленим можливості творити. Не слід забувати, що вчитель є головною рушійною силою в забезпеченні процесу формування учня як особистості. Від нього, від його професійної компетентності, світогляду, культуротворчих здібностей і особистісних якостей залежить успіх чи невдача під час впровадження будь-якої педагогічної системи, теорії, концепції. Саме вчитель розробляє та втілює власний варіант поурочного календарно-тематичного планування змісту навчання відповідно до обраної програми, проектує стратегію розгортання педагогічної взаємодії. Він знаходиться в постійному пошуку таких форм і методів навчання, які б забезпечували не тільки інтенсивне оволодіння  базових знань, умінь і навичок, але й викликали в учнів інтерес до знань, прагнення до навчання.

      У психолого-педагогічній, методичній літературі існує величезна кількість праць, присвячених дослідженню проблеми формування в учнів пізнавального інтересу, визначенню структури, сутності й типології нестандартних уроків. Ці питання розглядаються у роботах С.Рубінштейна, Л.Кузнєцової, В.Крутецького, О.Савченко, В.Сухомлинського, О.Чекіної, Л.Лухтай та ін.

      Інтерес у навчанні є своєрідним епіцентром активізації навчання, розвитку пізнавальної активності школярів, формування у них позитивного ставлення до процесу й результатів своєї праці.

     Уміння щось побачити, здивуватися, захопитися, захотіти негайно зрозуміти, що, чому і як відбувається, знайти в собі сили, щоб відшукати відповіді на ці запитання, не відступити перед труднощами, а, діставши відповідь, знову прагнути вперед, у незвідане, − все це, разом узяте, і є інтерес. Інтерес емоційний, він міцно пов'язаний з гостротою сприймання навколишнього світу, увагою, пам’яттю, мисленням і волею. У вітчизняній психолого-педагогічній літературі дуже багато уваги приділяється дослідженню проблем розвитку пізнавального інтересу (А.М.Алексюк, Н.М.Бібік, О.М.Бєляєв, Л.І.Божович, С.У.Гончаренко, Б.Г.Друзь, Б.С.Кобзар, Г.С.Костюк, В.А.Крутецький, В.І.Лозова, В.О.Онищук, В.Ф.Паламарчук, О.Я.Савченко, В.О.Сухомлинський, Г.І.Щукіна та ін.).