Локальнi фразеологизм у мовленнi львiв'ян: топология i семантика

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ КАТОЛИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Гуманітарний факультет

Кафедра філології

(ВУЗЬКО)ЛОКАЛЬНІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ У МОВЛЕННІ ЛЬВІВ'ЯН: ТИПОЛОГІЯ І СЕМАНТИКА

(на матеріалі «Лексикону львівського»)

Студентки ІI курсу

ГФІ19/Б

Спеціальності «Філологія»

Соломії Фурдас

Науковий керівник:

Наталія Багнюк

канд. філол. н.,

ст. викл. кафедри філології

Львів 2021

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ І.         ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ МОВИ ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………………………………………………..5

1.1. Трактування фразеологізму в науковій літературі……………………………..5

1.2. Ознаки фразеологізмів. Системні відношення у фразеології……………….....8

РОЗДІЛ ІІ. ФРАЗЕОЛОГІЧНА СИСТЕМА ЛЬВІВСЬКОЇ ГОВІРКИ: СЕМАНТИКО-ТИПОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ…………………………………...12

2.1. Вузьколокальні (в т.ч. діалектні) фразеологізми: стан вивчення та лексикографічного опрацювання………………………………………………12

2.2. Семантико-типологічна інтерпретація фразеологізмів у мовленні львів’ян першої третини ХХ століття……………………………………………………15

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….....23

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………….24

Список використаних джерел та їх умовних скорочень……………….……....26

ДОДАТОК І Реєстр фразеологічних одиниць та контекстів.………………...27

ВСТУП

Мова, безсумнівно, є інструментом для пізнання нації, дослідження культури, менталітету людей, їхніх звичаїв і традицій. Досліджуючи лексику, а зокрема фразеологію загальнонаціональної мови чи певного фрагменту мовного континууму, ми дістаємо змогу глибинного занурення у свідомість мовців, простежити їхні світоглядні домінанти, окрім цього, простежити, як у мові віддзеркалюється перебіг історичних подій, які супроводжували цілі покоління.

Ця робота присвячена дослідженню фразеологічних одиниць, які використовували жителі міста Львова протягом першої третини ХХ століття.

Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що з плином часу і зміною поколінь змінюється і лексикон, що, своєю чергою, спричиняє занепад, а також зміну семантики багатьох раніше вживаних фразеологічних одиниць мови. Як наслідок, збільшується кількість випадків, коли фразеологічні одиниці відходять до пасивного словника і зникають з мовленнєвої практики або ж мовці їх трактують та використовують помилково.

Серед дослідників, які вивчали та лексикографічно впорядковували лексику львівської говірки, варто відзначити Ярослава Рудницького, а саме його працю «Львівський український міський говір (Знесіння)» (опис говірки ділянки Знесіння), Любу Козак – стаття в часописі «Ї» (короткий словник львівської говірки), Олексу Горбача – «Арґо в Україні», Маріанну Мовну – «Словник львівської говірки першої третини ХХ століття», Марію Левицьку – «Словник мовно-літературної практики часописів Львова (20-30 роки ХХ століття)», Наталю Хобзей, Ксеню Сімович, Тетяну Ястремську, Ганну Дидик-Меуш – «Лексикон львівський: поважно і на жарт». Здебільшого дослідження були спрямовані на упорядкування та фіксацію говірки різних соціальних верств населення Львова.

Мета цієї роботи – виокремити, систематизувати та окреслити семантику маловідомих сьогодні та рідко застосовуваних, помилково трактованих, інколи цілком забутих фразеологічних одиниць, які активно функціонували у мовленні мешканців Львова у 20–30-х роках ХХ століття.

Для досягнення зазначеної мети необхідно розв’язати такі завдання:  

• з’ясувати, як трактують термін фразеологічна одиниця в науковій літературі, його ознаки та системні відношення;
• провести лексикографічний аналіз «Лексикону львівського: поважно і на жарт» та «Словника львівської говірки першої третини ХХ століття» і виокремити забуті, маловживані фразеологічні одиниці;
• здійснити класифікацію виявлених фразеологічних одиниць з огляду на їх семантику.

Об’єктом дослідження є фразеологічні одиниці мови.

Предмет дослідження – функціонування вузьколокальних фразеологізмів у мовленні львів’ян першої третини ХХ століття.