Зі сторінки – на екран: «перекодування» літературного тексту ІІ-ої половини ХХ ст. у процесі екранізації

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра теорії та історії світової літератури ім.проф. В.І.Фесенка

Самостійна робота

Зі сторінки – на екран: «перекодування» літературного тексту ІІ-ої половини ХХ ст. у процесі екранізації.  

Студентки ІІ курсу

факультету германської філології

Групи СОнім 26-17

Лутченко Д.С

Перевірила:

Київ 2019

Вступ

Зацікавленість у п’єсі  Фрідріха Дюрренматта «Візит старої дами» з’явилася у зв’язку з бажанням познайомитися з літературою , мову якої я вивчаю. А також, в творчості багатьох країн світу, письменники намагалися розкрити причини становлення звичайної людини вбивцем. Але складно згадати приклад, де це відбувається не з одною людиною, а відразу з мешканцями цілого міста.  Тому, досить цікаво спостерігати за спробою Дорренматта зрозуміти саме здатність людей сприймати вбивство за норму, розкриття соціальних та психологічних причин, котрі пояснюють інертність або ж відкрите сприяння злу.

Основна частина

Телевізійна екранізація однойменної п’єси Фрідріха Дюрренматта «Візит старої дами» режисера Ніколаса Лейтнера 2008 р. відкрила мені талановитих акторів: Христину Хьорбігер та Міхаеля Мендля.  Дана п’єса, як зазначив сам автор, відноситься до трагікомедії, але даний фільм тримає глядача в напрузі,  як стовідсоткова драма навіть з певними елементами трилера. У процесі перенесення на екран літературний твір зазнає значних змін, однією з причин є актуалізація, тому дана п’єса не є виключенням. Головна героїня постає в образі Бога, котра творить свій суд. Не випадково вона на початку фільму буквально «сходить з неба» - приземляючись на гвинтокрилі, а в кінці «підноситься» знову ж таки на тому гвинтокрилі. А також слова «помста», «спокуса», «прощення» весь фільм звучать лейтмотивом. Вона спокушає мешканців міста, але в даній екранізації не отримує ніякого задоволення, а навпаки страждає. Головний герой у творі, постає в ролі просто шістдесятирічного бакалійника, але екранізація зазнала актуалізації на сучасний лад, тому Іл зображується власником автосалону. У зв’язку з фінансовими проблемами в місті, салон головного героя знаходиться в тяжкому стані.  Також змін зазнав і акторський зміст фільму: половина дійових осіб п’єси не була представлена в екранізації (відсутність такого персонажа, як сина Іла та наявність однієї лиш дочки журналістки, сьомого чоловіка Клари, сліпців Кобі та Лобі, котрі у творі виступали в якості лжесвідків). Але найбільших змін зазнає сюжет екранізації. Головна ідея фільму звичайно збереглася, навіть попри відсутність певних, не мало важливих сюжетних ліній. На приклад: за сюжетом твору Клара постійно змінювала чоловіків, влаштовуючи весілля один за одним, чергуючи їх з розлученнями. А жителі міста з приїздом багатійки, набувають все більш і більш заможний і елегантний вигляд, дозволяючи собі дорогі покупки в кредит. В екранізації 2008 року, на мою думку, вирішили зосередити увагу не на подіях, а на думках та переживаннях головних героїв. Всі жителі стверджують-«людяність та гуманізм неможливо придбати за гроші», але з кожним разом ця фраза звучить все тихіше, не впевненіше і в кінці кінців її повторює лише п’яний ректор, котрого вже ніхто не слухає. Звідусіль звучать фрази «правосуддя» та «справедливість», Іл зламав життя такої шановної жінки, він не гідний того, щоб ходити по цій землі. Мешканці навіть задумалися про повернення смертної кари. Тому в такій ситуації, я вважаю, доцільно зображувати емоції героїв, адже не щодня ти покидаєш домівку з ганьбою або ж від тебе відвертаються не лише друзі, а й власна дружина. Фільм «Візит старої дами» - це чудова робота режисера, художника- постановника та оператора. Зображуючи історію шістдесятирічної давнини в наш час, творці фільму точно передали всю психологію сучасного суспільства, роблячи фільм зрозумілим та близьким глядачеві. Атмосфера загострювалася повільно і досить цікаво, не даючи змоги відірватися від екрану. Актори справилися також добре, демонструючи глядачеві цілий спектр різноманітних персонажів та образів. Ця історія не стільки розповідає нам нещасливу історію долі Клари та бажання справедливості, скільки демонструє людську жадібність, лицемірство та продажність. Загалом даний фільм залишив лише позитивні емоції та спогади, які разом з прочитаним твором Фрідріха Дюрренматта, донесли до мене, що ніхто не може приміряти на себе долю судді та рано чи пізно всі отримують те, що заробили.