Специфіка чоловічої семирічної школи (1874 р.) на тлі польської культури в Галичині

ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………………...3

І. Чоловіча семирічна школа (1874) м. Станиславова у площині розвитку  гімназійної освіти на Галичині ………………………………………………..5

ІІ. Будівля чоловічої семирічної школи (1874 р.) як архітектурна пам’ятка Станиславова ХІХ століття ………………………………………..9

Висновки ………………………………………………………………………10

Список використаної літератури ……………………………………………11

Вступ

Івано-Франківськ – найбільше серед 14 міст Прикарпаття – нині добре знаний в Україні обласний центр.

Місто зародилося в період Визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького проти іноземних поневолювачів: Але в той час Станіславській фортеці польські магнати відводили іншу роль – бути військовою опорою в утвердженні свого панування в Галичині. Місто-фортеця мала захистити польську шляхту і від татаро-турецьких набігів. Поступово задумане воєнне укріплення в межиріччі Бистриць перетворюється з проголошенням 7 травня 1662 року статуса міста в торговий і ремісницький центр Прикарпаття. Цікаво, що Станіславська фортеця була чи не єдина на західноукраїнських землях, яка була збудована на низинній заболоченій місцевості. Магнати Потоцькі впродовж десятирічь зганяли відробляти феодальні повинності місцевих українських селян, які працювали на будівництві укріплень і міста. У ХІХ ст. Станіслав був окружним і повітовим центром, а в міжвоєнний період ХХ ст. – воєводським, тобто обласним [3, с.3].

Не дивлячись на те, що польський елемент був постійно присутній в історії краю і міста з часу його заснування до II світової війни, все таки вже з 19 ст. чітко спостерігається прагнення українського населення до національного відродження і особливо в період діяльності Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), коли Станіслав в 1919 р. став її столицею.

         Зрозуміло, що в цьому короткому вступі до реферату, чи навіть в хронологічному довіднику трудно передати всі етапи становлення і розвитку нашого міста. Цим успішно займається відомий в Україні історик, професор Прикарпатського університету Володимир Грабовецький, знаний краєзнавець М. Головатий. Але і видані на сьогодні книги та статті дають уявлення про найважливіші, часто маловідомі події і людей, які внесли свій вклад в історію нашого міста, Галичини і навіть України.

Нині місто продовжує працювати і вчитися, відпочивати і духовно збагачуватися, а сучасники вписують нові сторінки його історії.

Основна мета реферату – визначити специфіку чоловічої семирічної школи (1874 р.) на тлі польської культури в Галичині.

Задля досягнення мети ми поставили ряд завдань:

• описати стан освіти другої половини ХІХ ст.;
• дослідити специфіку чоловічої семирічної школи (1874 р.) та охарактеризувати будівлю, де вона була розташована як архітектурну пам’ятку Станиславова ХІХ століття.

У рефераті було використано 10 джерел.

І. Чоловіча семирічна школа (1874) м. Станиславова у площині розвитку  гімназійної освіти на Галичині

Унаслідок першого поділу Речі Посполитої в 1772 р., Станиславів, як і вся Галичина, потрапив під владу Австрійської монархії. За новим адміністративним поділом місто стало центром одного з 18-ти округів новоствореної провінції – Королівства Галіції та Лодомерії, що умовно поділялося на Східну (українську) і Західну (польську) частини. У 1867 р. за новим адміністративним поділом Станиславів перетворився на центр одного з 74 повітових староств Східної Галичини. Більшість населення Східної, історичної Галичини, де знаходилося місто Станиславів, становили українці («русини», як вони себе частіше називали до кінця ХІХ ст.) [8, с.240]. Склад населення міста був багатоетнічним, крім русинів-українців, мешкали поляки, євреї (жиди), вірмени, німці.