Розвиток творчого мислення дітей старшого дошкільного віку в процесі дослідно-експериментальної діяльності

Розвиток творчого мислення дітей старшого дошкільного віку в процесі дослідно-експериментальної діяльності

Система освіти в нашій країні переживає період реформ, які спрямовані на те, щоб її рівень відповідав європейським стандартам. Високий динамізм розвитку науки, стрімке оновлення системи знань на перший план висувають нові завдання щодо перегляду змісту, форм і методів навчання, впровадження інноваційних технологій, орієнтації освіти на особистість учня. Не викликає сумнівів, що саме дослідницька діяльність є універсальною, продуктивною формою розвитку інтелектуального потенціалу учасників навчально-виховного процесу.

Дослід – відтворення якого-небудь явища або спостереження за новим явищем у певних умовах з метою вивчення, дослідження. Експеримент – вивчення, дослідження явищ і процесів шляхом відтворення, моделювання в штучних або природних умовах. Один із головних шляхів розвитку пізнавальної мотивації – дитяче експериментування. У процесі якого дитина має можливість викликати певне явище, отримати нову, часом несподівану інформацію, встановити зв'язки між своїми діями та навколишнім, середовищем, тобто здійснює свого роду відкриття, які дають уявлення світ. Цікаві досліди спонукають дітей до самостійного пошуку причин, способів дій, прояву творчості. Експериментування дає малюкові можливість випробувати різні способи дії, при цьому знімається скутість мислення готовими схемами.

Особливість експериментування дошкільнят – те, що для них важлива не мета, а сам процес, який забезпечує сміливість ідей і вибір засобів задоволення допитливості. Тож, організовуючи дослідницьку діяльність з малюками, акцент слід робити на розвитку вміння побачити суперечності та систематизувати об’єкти навколишнього світу, на прагненні до новизни у розв’язуванні завдань, на внутрішній свободі і сміливості, гнучкості у виборі мети та шляхів її досягнення, спостереження, рефлективності.

Життя в епоху науково – технічного прогресу стає все різноманітніше і складніше. Воно вимагає від людини рухливості, гнучкості мислення, швидкої орієнтації та адаптації до нових умов, творчого підходу до вирішення великих малих і малих проблем. Перетворення дитини в творчу особистість залежить від технології педагогічного процесу. Виникає необхідність активізувати творчу пізнавальну і практичну діяльність дітей. На думку академіка М.М. Под'якова, «... в діяльності експериментування дитина виступає як своєрідний дослідник, самостійно впливає різними способами на навколишні предмети і явища з метою більш повного їх пізнання та освоєння»

Проблема формування творчої особистості, пошук ефективних засобів розкриття творчого потенціалу кожної людини належить до універсальних наукових проблем міждисциплінарного рівня та набуває особливої актуальності на сучасному інноваційному етапі суспільного розвитку. Творчість, інновації, креативна діяльність виступають як невід’ємні характеристики творчої особистості, формування якої є сьогодні стратегічною метою освіти.

Формування особистості учня, розвиток творчого потенціалу дитини – одне з найважливіших завдань сучасної школи. Сучасний загальноосвітній навчальний заклад має створювати сприятливі умови для розвитку творчого потенціалу особистості, а вчитель – допомагати реалізуватися талантам і здібностям учня. Так, відомий український філософ Г. Сковорода головним завданням вчителя та вихователя визначав обережну допомогу учню, людині у виявленні своїх талантів, схильностей і здібностей, створення найсприятливіших умов для повного їх розкриття, відповідно до самої природи людини: «Клубок сам собою покотиться з гори – прибери тільки камінь з його дороги...».