Маркери «відкритості» у романі У.Еко "Ім'я троянди"

Маркери «відкритості» у романі У.Еко "Ім'я троянди"

Роман «Ім’я троянди» - це твір видатного італійського постмодерністського письменника Умберто Еко. Це перша і ,мабуть, найвдаліша його робота, яка заслужила високої оцінки не тільки найсуворіших критиків, а й масового читача.

Перш ніж аналізувати маркери «відкритості» у романі У.Еко, потрібно сказати про те, що власне «відкритий твір» передбачає так званий «симбіоз» автора та читача – тобто, письменник виливає своє сприйняття навколишнього світу у твір, а читач, виходячи з його культурного розвитку інтерпретує цей продукт по-своєму. Такого явного зв’язку автор та реципієнт не мають, тому це відбувається за допомогою тексту. Іншими слова – «відкритий твір» передбачає в собі можливість людиною, яка  його читає самостійно сформувати сенс та мету твору, так би мовити, поставити остаточну крапку після автора, задум письменника переходить в індивідуально визначений ракурс розгортання подій.

Вже семантика самої назви «Ім’я троянди» змушує нас замислитися, про що насправді йдеться мова. Я гадаю, що тут потрібно опиратися на власну духовну та культурну еволюцію. Якщо ми достатньо освідомленні в цьому плані, то можемо зв’язати значення троянди з символікою із Біблії , або ще з реформаторськими часами та Братерством Троянди та Хреста, романтичними мотивами далекого ХІХ ст… Можна припустити, що цією назвою Еко хотів створити досить нейтральний ефект її сприйняття, відкинути всі припущення щодо можливого жанру твору. Так як символічний контекст слова «троянда» досить багатогранний чим і лишає можливості однозначно інтерпретувати заголовок. До речі, саме слово «троянда» ми бачимо тільки один раз у творі – саме у кінцевій цитаті.

Щодо «авторської маски» у творі, то вона вже проявляється в тому, що автор  буквально з самого початку відсторонюється від своєї присутності і передає цей «обов’язок» на Адсо з Мелька. Цей, вже похилого віку чоловік, розповідає історію, яка трапилася з ним, коли він був ще зовсім молодий. Таким чином У. Еко показати, що будь-яка оповідь чи історія витікає з іншої історії. Зважаючи на те, що ще будучи юнаком Адсо не міг правильно зрозуміти та трактувати ситуацію, яка сталася. Йому не вистачало в той момент мудрості, яка ,на жаль, приходить тільки з роками. Навіть сам роман починається словами з Біблії: «Упочині було Слово, й Слово було в Бога, й Бог було Слово…», що показує багатошаровість твору, а також переплітання з латинськими висловами, цитування відомих та не зовсім письменників та інше. Сам передпочаток, так би мовити передісторія всіх подій також виконує функцію «авторської маски».