Ідейно-художня своєрідність балади Р. Сауті «God's Jugement On a Wicked Bishop»

РОЗДІЛ I

Ідейно-художня своєрідність балади Р. Сауті

 «God's Jugement On a Wicked Bishop»

1. Теоретичні проблеми жанру балади

Перш ніж розпочати аналіз балади Р. Сауті    «God's Jugement On a Wicked Bishop», необхідно розглянути баладу як жанр. Вивченням балади займалися: І. А. Арендаренко [1], О. І. Антонов [2], В. Жирмунський [5] та ін.

Балада(франц. ballade, від прованс. balada – танцювальна пісня),1) тверда форма франц. поезії 14-15 ст. 3 строфи на однаковій римі (ababbcbc для 8-складного, ababbccdcd для 10-складного вірша) з рефреном і укладе, полустроф – ''посилкою''( зверненням до адресата). Розвинулася з схрещення північно-фран. танцювальної "баллет" і провансальскої – італ. "полукальцони". 2) Ліро-епічний жанр англо-шотландської народної поезії 14-16ст. [7, с.76]

        Балада - найменування кількох дуже різних, хоча і пов'язаних, поетичних жанрів оповідного характеру. Спочатку, в середньовічній поезії балада. - народно танцювальна пісня любовного змісту з обов'язковим рефреном. [8, с.422]

        Термін "балада" - походить від провансальського слова і означає "танцювальна пісня". Виникли балади в середні століття. За походженням балади пов'язані з переказами, народними легендами, з'єднують риси розповіді і пісні. Балада є одним з головних жанрів в поезії сентименталізму й романтизму. Творцем жанру літературної балади став Роберт Бернс (1759-1796)[9]

        Як відомо жанр балади у світовій літературі ввібрав у себе ознаки всіх трьох її родів — епосу, лірики та драми. Національною особливістю сучасної української балади є домінуючий ліризм, оповідні елементи в ній відійшли на задній план, і вже не хід подій, а драматизм (часом трагізм) внутрішнього світу героя визначають її жанрові особливості.[11]

        Згідно з точкою зору В. М. Кожевникова Всі літературні твори діляться на жанри на основі цілого ряду принципів розподілу. По-перше, розрізняються жанр, що належать до різних родів поезії: епічні (героїчна або комічна поема), драматичні (трагедія, комедія), ліричні (ода, елегія, сатира). З іншого боку, починаючи з епохи Відродження в літературі заново складається ціла жанрова лінія - "середній" жанр: новела, роман, пізніше - драма (як вид). На відміну від "високих", "низьких" і "змішаних" (трагікомічний., іроікомічний.) жанр, типових для попередників літератури класицизму, це жанри, які освоюють життя в її повсякденному багатогранної цілісності.

 [7,с.280]

        Існує думка Кормилова що, жанр(фр. Genre - рід, вид) -  тип словесно-художнього твора, а саме: 1) реально існуюча в історії національної літератури або ряду літератур і позначена тим чи іншим традиційним терміном. Різновид творів (епопея, роман, повість, новела в епіку; комедія, трагедія і ін. в області драми; ода, елегія, балада і ін. - в ліриці) 2)«ідеальний» тип або логічно сконструйована модель конкретного літературного твора, які можуть бути розглянуті як його інваріанту (це значення терміна

присутній в будь-якому визначенні того чи іншого жанра літератури)[9 с.133]

        Епос(грец. epos — слово, оповідання) — різновид літературного (поряд з лірикою і драмою) роду, що оповідає про події, які нібито відбувалися у минулому (немов здійснювалися насправді і згадуються оповідачем). Епос — епічна поема. Джерело її сюжету — народний переказ, образи ідеалізовані й узагальнені, мова відбиває відносно монолітну народну свідомість, форма віршована.[10]

        На думку Кожевникова епос у більш вузькому сенсі слова - героїчний епос як жанр (або група жанрів), тобто героїчна розповідь про минуле, що містить цілісну картину народного життя і представляє в гармонічній єдності якийсь епічний світ героїв-богатирів.[7 с.1407]