Метафоричні трансформації в художньому перекладі

6. Теорія і практика перекладу

Метафоричні трансформації в художньому перекладі

(на матеріалі роману Е. Хемінгуея “The Sun Also Rises”

та його українського перекладу)

Демченко Аліна Миколаївна, студентка

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Переклад метафор привертає увагу багатьох перекладачів та лінгвістів, проте, незважаючи на підвищений інтерес до його вивчення, це питання, що має безпосередню причетність до теоретичних і практичних проблем перекладознавства, розроблено недостатньо, що й зумовило актуальність теми  дослідження.

Метою статті є дослідження та визначення прийомів перекладу англійських метафоричних структур українською мовою, що забезпечують збереження їх функціонально-естетичної функції в цільовому тексті.

Р. Хоффман наголошує,  що метафора може бути застосована в якості засобу опису і пояснення в будь-якій сфері: в психотерапевтичних бесідах і в розмовах між пілотами авіаліній, в ритуальних танцях і в мові програмування, в художньому вихованні і в квантовій механіці. Отже, на думку науковця, «метафора, де б вона нам не зустрілась, завжди збагачує розуміння людських дій, знань і мови» [9, с. 128]

Метафора розглядається як один із основних тропів поетичного мовлення. У метафорі певні слова та словосполучення розкривають сутність одних явищ та предметів через інші, через схожість чи контрастність [3, с. 21]. У лексикології метафора – це смисловий зв'язок між різними значеннями одного полісемантичного слова, заснованого на наявності структурної, зовнішньої, функціональної подібності [3, с. 22].

Найбільш поширеним визначенням метафори у лінгвістиці є наступне. Метафора є уподібненням одного явища іншому на основі семантичної близькості станів, якостей, дій, характеризуючих ці явища, в результаті якого слова (словосполучення, речення), призначені для позначення одних об’єктів (ситуацій), вживаюються для найменування інших об’єктів (ситуацій) на основі умовної тотожності предикативних ознак, властивих їм [2, с. 177].

Кожна метафора відіграє важливу функцію в мові. Виділяють дев’ять основних функцій, які зумовлюють особливості метафоричних перетворень у перекладі [5, с. 18]:

1) Номінативна функція. Можливість розвитку непрямих значень слова створює потужну противагу утворенню чисельних неологізмів, завдяки метафорі відновлюється рівновага між незбагненним або майже незбагненним, простим найменуванням і найменуванням зрозумілим;

2) Інформативна функція. Першою особливістю інформації, переданої у вигляді метафор, є цілісність, панорамність образу. Панорамність спирається на зорову природу образу, змушує по-новому подивитись на сутність конкретної лексики, конкретних слів, стаючи фундаментом будь-якої метафори;

3) Мнемонічна функція. Метафора сприяє кращому запам'ятовуванню інформації;

4) Текстоутворююча функція. Текстоутворюючими властивостями метафори називається її здатність стати вмотивованою, розгорнутою, тобто поясненою і продовженою;

5) Жанроутворююча функція. Жанроутворюючими можна назвати властивості метафори, які беруть участь у створенні певного жанру;

6) Пояснювальна функція. У науково-популярній літературі метафори грають цілком особливу роль, допомагаючи засвоювати інформацію, термінологію, передає особливості терміносистем;

7) Емоційно-оцінна функція. Метафора є ефективним засобом впливу на адресата тексту перекладу. Новостворена метафора викликає емоційно-оцінну реакцію адресата;

8) Ігрова функція. Метафора як форма мовної гри широко вживається у художніх творах;

9) Ритуальная функція. Розвиток ритуальної функції метафор залежить від національних традицій, що безпосередньо пов’язано з вибором еквівалентів метафор у перекладі.

І. С. Алєксєєва зазначає про процес перекладу метафори: «сама їх передача складності не представляє – у всякому разі, і самі ці фігури, і засоби для їх передачі є і в російській, і в англійській, і в німецькій, і в інших мовах; для перекладача найважливіше зафіксувати їх наявність і їх особливості в оригіналі» [1, с. 248], підібравши у перекладі такі метафори, які врахують не лише план змісту тексту, а й особливе емоційно-оцінне навантаження оригіналу.