Мотив жаху в повісті Мирослава Ірчана «Карпатська ніч»: своєрідність його художньої реалізації

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ[pic 1]

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Реферат на тему:

«Мотив жаху в повісті Мирослава Ірчана «Карпатська ніч»: своєрідність його художньої реалізації»

Студентки 3 курсу

групи УУ-14-3 Федоренко Тетяни

Перевірила: к. філол. н.,

проф. Тимченко Н. І.

м. Запоріжжя, 2017р.

Зміст

1. Зумовленість стану жаху людини за інтерпретацією Мирослава Ірчана............................................................................................................................3[pic 2]

2.Концепти жаху, їх художня реалізація………….………………………………..4

2.1. Авторська концепція війни…………………………………………………..4

2.2. Оприявлення жаху війни в художньому зображенні реалій світу війни…..5

 2.3. Зіставлення світу війни і світу природної стихії (реалії, символіка, словесно-звукова інструментовка оповіді)………………………………………6

2.4. Вираження емоційно-почуттєвого стану людини в умовах жорстокого світу війни (стан божевілля)……………………………………………………...7

3. Автобіографізм твору М. Ірчана………………………………………………….8

4. Список використаних джерел…………………………………………………...10

1. Зумовленість стану жаху людини за інтерпретацією Мирослава Ірчана

        Стан жаху людини має метафізичне підґрунтя, він сприяє породженню екзистенціальних потреб особистості, що в свою чергу визначає систему орієнтацій і модель поведінки в соціумі. Жах, оволодіваючи свідомістю індивіда, суттєво впливає на його життя та поведінку. Відповідно цей стан пов’язаний з раптовістю, яка застає особистість непідготовленою, порушуючи на короткий час діяльність усіх її психічних процесів.

        За інтерпретацією Мирослава Ірчана стан жаху є породженням «кровавого бога війни». Саме  тому, автор намагався не просто відтворити реальні картини війни, а передати узагальнений її образ, втіленням якого і є стан жаху та божевілля. Мирослав Ірчан тонко відчуває струмування жаху в самій товщі буття й використовує його для того, щоб показати різні вияви людського характеру та різні стани (відчаю, безвиході, страху), що тягнучись ланцюгом розбитих і розтоптаних надій, спричинили його появу.

Письменник зазначає, що стан жаху поступово оволодіває людиною, яка опинилася в умовах війни, саме тому цей стан формується під впливом цілого ряду чинників: страху: «…нещасні ополченці ховали голови в рівчаки, шептали молитви й стріляли зажмуривши очі з страху, а не з совісти» [2, с. 10], відчуття власної безпорадності, нікчемності «селянські маси вже зрозуміли, що вони тільки звичайне гарматне м’ясо, потрібне для царів та купки панства» [2, с. 8] й загалом безглуздості та незрозумілості ситуації,  в якій опинилися солдати. Люди вже не розуміли себе, своїх вчинків й перетворювались на пів божевільні створіння: « і після бою зчорнілі, напівбожевільні обличчя приходять до себе. І люди дивуються самі собі. Вони видовбують з своєї півсвідомости, з страшного сну, який нещодавно пережили, туманні спогади того, що зробили. Неприємні картини пробитих штиками, прошитих кулями людий – мучать їх».

        Таким чином ми бачимо, що для Мирослава Ірчана стан жаху виявляється в образі кровопролитної війни  і стає наріжним каменем майже всієї його творчості. З’являючись на початку твору цей стан поступово розростається й стає його основою.

2.  Концепти жаху, їх художня реалізація

2.1. Авторська концепція війни

Для Мирослава Ірчана війна виступає недопустимим злом, загальнолюдською трагедією, породженням «звірства» та «закаменілості сердець». Саме такою, жахливою силою, що калічила психіку людини, доводила до божевілля й забирала найдорожче – життя, війна виступає в оповіданні «Карпатська ніч»: «Вмирали люди випадково, не знаючи про це, вмирали з байдужості, загального обридження до життя <…> Життя ставало чимось далеким, недосяжним. А кожний день і ніч ширили серед всіх зневіру та байдужість до себе, до своїх товаришів, до «ворогів»» [2, с.12].