Жанрова своєрідність «Історії бритів» Гальфріда Монмутського

ЗМІСТ

Вступ …...............................................................................................................  3

Фальсифікація історії, як жанр..………………………………..…..............  4

Гальфрід Монмутський………. ….................................................................  6

«Історія бритів»…………………….................................................................  8

Висновки.............................................................................................................. 9

Перелік використаних джерел…..…......................................................................................................... 10

2

ВСТУП

Неможливо точно сказати, сфальсифіковані ві історії Монмутського, чи ні. Джерелом для написання «Історії бритів» була «Історія бритів» Ненія. Також він користувався історіями своїх сучаників ( Вільяма Мальмсберійського, Генріха Хантінгдонського та бретонця Гільдаса). Також він користувався Біблією, Енеїдою Вергілія, валлійськими родоводами та іншими латиномовними історичними працями.

Взагалі відомо, що є три варіанти «Історії бритів», але опубліковані лише два.

Праці Гальфріда були дуже відомими на просторах всієї Європи. Крім того, вони дуже швидко поширювалися і почали з`являтися пропозиції, щодо перекладу творів Монмутського на «народні» мови. Валлійський переклад «Історії бритів» відомий як «Brut y Brenhinedd» і зберігся в декількох версіях ( Чорна книга з Безінгверка ( кінець ХV сторіччя), рукопис «Cotton Cleopatra» ( кінець XIII сторіччя) та инші). Нормандський поет Вас переказав «Історію» у віршах («Роман про Брута») і на його версії був оснований «Брут» Лайамона – один з перших літературних творів середньоанглійського періоду

3

ФАЛЬСИФІКАЦІЯ ІСТОРІІ, ЯК ЖАНР

Фальсифікація або перепис історії – це усвідомлене спотворення реальних історичних подій. Автори історичних фальсифікацій не вказують  джерел. Найбільш тонким і не непоміченим способом є підробка первинних джерел, таких як «сенсаційні» археологічні відкриття», які були «невідомими». В даному випадку потрібна спеціальна експертиза.

У кожен час історія фальсифікувалася. У Стародавньому Єгипті все зображувалося дуже гіпертрофіровано. Вказано, що Рамзес ӀӀ постійно приймав участь в боях, але насправді, він пішов до бою лиш тоді, коли  військо вже прорвалося з оточення. Також був і Костянтинів дар. Цей документ казав про передачу Костянтином  Ӏ верховної влади над Західною Римською імперією. У XV сторіччі, неправдивість цього документу була підтверджена.

За правління Івана Грозного був, так названий, «Лицьовий звід» - цілісний запис історії с давніх часів і до даної миті. В останньому томі хтось написав, що воєнні та бояри, які потрапили в немилість царя, були обвинувачені у різноманітних непорядних діях.

У нацистській Германії, вся історія людства була приведена до єдиної расової теорії. Основою для подальших фальсифікацій став «Міф ХХ сторіччя» (1929) Альфреда Розенберга.

У 1939 році Гітлер зібрав теологів-протестантів і заснував теологічний іститут з питань «деєвреізації», де змінювали факти про євреїв.

В СРСР, в Сталінські часи, стиралася будь-яка згадка про людей, які були ліквідовані, та фальсифікувалася роль Сталіна. Усі дії людей, які дійсно грали великі ролі в революції, приписали Сталіну. Також переписувалася і більш далека історія, така як правління Івана Грозного, чи Петра I.

Найстрашніше, це було заперечення геноцидів. Автори «альтернативних теорій» ставлять під сумнів або фальсифікують незначні історичні свідоцтва, наприклад, окремі документи, цифри, або фотографії.

Серед найбільш відомих літературних творів, які описують фальсифікацію є:

Джордж Оруелл «1984» - перепис історії є щоденною звичайною роботою. Змінюють навіть те, що змінювали вчора. Видаляють людей.

4

Володимир Войнович «Москва 2042» - сатира на літературну фальсифікацію в СРСР

А. Доде « Безсмертний» - описується історія знайдення фальшивих листів Галілея, Паскаля та Ньютона.

В літературі і мистецтві межа допустимого розмита. Автор може створювати історично помилкове враження суто художніми способами. Найбільш великими фальсифікаторами історії в літературі є Дюма-батько та Г. Сенкевич.