Своєрідність художнього ідіостилю С.Процюка на прикладі матеріалів роману «Під крилами великої Матері».

УДК:

ПІБ

СВОЄРІДНІСТЬ ХУДОЖНЬОГО ІДІОСТИЛЮ С.ПРОЦЮКА (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ «ПІД КРИЛАМИ ВЕЛИКОЇ МАТЕРІ»)

Анотація. В даній статті розкривається поняття «ідіостилю» та «індивідуального стилю автора» на прикладі ідіостилю С. Процюка за матеріалами роману «Під крилами великої матері». Мовна картина світу письменника, відповідно до його ідейно-художньої позиції, конденсується в цілісну систему, яку створюють мовні засоби, використані автором.

Ключові слова: іліостиль, письменник, інтертекстуальність, роман.

Abstract. In this article the concept of "idiostyle" and "individual style of the author" is revealed on the example of idiostyle S. Protsyuk on the materials of the novel "Under the wings of the great mother". The language picture of the world of the writer, according to his ideological and artistic position, condenses into a holistic system created by the language means used by the author.

Key words: iliostyle, writer, intertextuality, novel.

Постановка проблеми дослідження. Аналіз особливостей ідіостилю письменників, зокрема мовного аспекту, дає змогу простежити основні етапи розвитку національної мови, оцінити внесок митця в систему словесних художніх засобів, проаналізувати особливості функціонування мови в окремих регіонах, визначити закономірності.

Аналіз досліджень та публікацій. Дослідженню індивідуального стилю письменників, мови їхніх творів присвячена велика кількість наукових праць. До даної проблеми зверталися О. Кухар-Онишко, М. Храпченко, Н. Сологуб, Г. Бикова, С. Єрмоленко, Т. Должикова, Т. Іваненко, М. Кравченко, О. Переломова, С. Форманова, В. Стецій, Л. Тиха, Ю. Датченко, Х. Дідух, І. Ришкевич, В. Волошук та ін.

Мета статті – проаналізувати своєрідність художнього ідіостилю С.Процюка на прикладі матеріалів роману «Під крилами великої Матері».

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. У сучасній аналітичній літературі співіснують два терміни: “ідіостиль” та “ідіолект”, вживані часто синонімічно, що створює декотрі незручності при їх використанні. Деякі дослідники не визнають різниці між цими термінами. У “Лінгвістичному словнику” О.С. Ахманової взагалі відсутній термін “ідіостиль”, а в більш сучасному “Короткому тлумачному словнику лінгвістичних термінів” обидва поняття формулюються наступним чином: «“ідіолект” – мовна практика окремого носія мови; сукупність формальних і стилістичних ознак, що вирізняють індивідуальну мову; “ідіостиль” – індивідуальний стиль, в якому виражальні, марковані засоби мови утворюють певну систему. “Ідіостиль” часто ототожнюють з ідіолектом» [1, с. 67].

Терміни “ідіолект” / “ідіостиль” також і в “Лінгвістичному енциклопедичному словнику” було визначено майже як синоніми, тобто індивідуальна мова (ідіолект) характеризувалась як найважливіша складова індивідуального стилю [11, с. 114]. Розведення цих термінів відбувалося в міру уточнення поняття ідіостилю. Ідіостиль може бути представлений як відображення “інтенцій” і “образу світу” поета” [3, с. 19]. Ідіостиль же є одночасно і стилем мови, і стилем мовлення, який диференціюється на основі структурних чи конструктивних протиставлень і співвідношень між приватними системами вираження [17, с. 49].

Роман Степана Процюка «Під крилами великої Матері» – це виразний приклад реконструкції національної свідомості, її еволюції, шляху українців від колоніального стану до свободи й утвердження власної самобутності. Роман С. Процюка «Під крилами великої Матері» яскраво репрезентує палітру інтертекстуальних проявів [17, c. 27].

Відображення ідіостилю С. Процюка проходить через використання основноъ для твору метафори «образ двох Україн». «Метафора «двох Україн» дає загалом непогане уявлення про два полюси (географічні, ідеологічні, мовно- культурні), уособленням яких можна умовно вважати Львів і Донецьк. «Мати ставала двома матерями. Дух першої матері був войовничим і безжальним. Він будив у душі тьмаві спогади про козацьку шаблю й ворожу кров. Другий материнський дух обволікав теплотою й ніжністю, гіпнотично присипляв, кличучи до безкінечно щасливих ельдорадо» [17, c. 79].