Особливостi перекладу обэктного предикативного iнфiнiтивного звороту з англiйськоi мови на Украiнську

Марія Шпак

Науковий керівник – д-р філос. в галузі освіти, ст.викл. Сидоренко Ю.І.

(Миколаївський національний університет імені В.О.Сухомлинського)

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ОБ’ЄКТНОГО ПРЕДИКАТИВНОГО ІНФІНІТИВНОГО ЗВОРОТУ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА УКРАЇНСЬКУ

Актуальність вивчення особливостей перекладу інфінітивних зворотів з англійської мови на українську спричинена зростаючим інтересом сучасного перекладознавства до цієї теми. Це пояснюється наявністю певних форми англійського інфінітиву, які не мають українських відповідників, а також відсутністю деяких конструкцій в українській мові.

Вивченням проблем перекладу інфінітиву та інфінітивних зворотів протягом тривалого часу займалися такі дослідники, як М.А. Бєляєва, М.Я. Блох, К.Н. Качалова, І.В. Корунець, О.О. Потебня, Я.І. Рецкер, В.С. Сліпович, О.О. Шахматов та багато інших.

Метою даної статті є аналіз можливих способів перекладу об’єктного предикативного інфінітивного звороту українською мовою.

В сучасній англійській мові такі дослідники, як Ж.А. Голікова, В.І. Карабан, І.В. Корунець вирізняють 3 конструкції з інфінітивом, а саме: суб’єктно-предикативний інфінітивний зворот, об’єктний предикативний інфінітивний зворот  та прийменникову інфінітивну конструкцію [2; 3; 4]. Проте деякі лінгвісти, як наприклад В.К. Шпак, Л.Ф. Кутузов виділяють ще один зворот з інфінітивом, а саме незалежну номінативну конструкцію [7; 5].

Переклад таких зворотів викликає складнощі, оскільки в українській мові відсутні точні їх відповідники. Це стає перешкодою у розумінні іншомовного тексту, впливає на якість перекладу та компенсується за допомогою лексико-граматичних трансформацій [1].

Розглянемо детальніше об’єкт нашого дослідження – об’єктний предикативний інфінітивний зворот. Ж.А. Голікова пояснює, що він складається з «ввідного» дієслова, особового займенника в об’єктному відмінку чи іменника в загальному відмінку та інфінітива. У реченні цей зворот виконує функцію складного додатка. Наприклад: I know her to be a good student. –Я знаю,що вона хороша студентка [2, с. 22].

Вчені акцентують увагу на різних аспектах при перекладі об’єктного предикативного інфінітивного звороту. Так наприклад Ж.А. Голікова наголошує на тому, що потрібно враховувати як форму дієслова, так і форму самого інфінітиву. Простий інфінітив перекладається дієсловом в теперішньому часі, перфектний інфінітив перекладається дієсловом в минулому часі, а після дієслів to expect, to hope інфінітив перекладається дієсловом в майбутньому часі [2].

І.В. Корунець зауважує, що вибір українського еквівалента зумовлюється певними факторами, а саме:

1. лексичне значення особового дієслова, за яким слідує об’єктний предикативний інфінітивний зворот;
2. парадигматична форма інфінітиву;
3. лексичне значення об’єктного інфінітиву [4].

Тож враховуючи ці особливості, перекладач може використовувати різні семантичні та структурні еквіваленти для передачі цього звороту українською  мовою [4, с. 259]. Відповідно до цього, вчений виділяє такі способи перекладу:

1. підрядним реченням;
2. об’єктною інфінітивною групою слів, яка формує частину складного модального дієслівного присудка;
3. іменником від об’єктного інфінітива чи підрядним додатковим реченням;
4. простим дієслівним присудком [4].

В.І. Карабан стверджує, що об’єктний предикативний інфінітивний зворот широко вживається в англійській науково-технічній літературі і пропонує наступні способи перекладу:

1. складнопідрядним реченням з підрядним з’ясувальним, якщо така конструкція вжита після дієслова у формі наказового способу або коли присудок англійського речення виражений дієсловами to show, to find, to expect тощо (Assume the hypothesis to be correct. - Припустимо, що гіпотеза вірна);
2. формою умовного способу дієслова у складі з’ясувального підрядного речення, що вводиться сполучником «щоб», якщо конструкція вжита в реченні з дієсловом-присудком, що виражає бажання, вимогу, рекомендацію; (I do not want this criticism to be misunderstood. – Я не хочу, щоб цю критику інтерпретували не так, як я її виклав);
3. каузативною конструкцією, або з’ясувальним підрядним реченням зі сполучником «щоб», якщо в реченні вжито складний додаток моделі «have (get, force тощо) + Object + Infinitive»;  (The researcher wants to have the apparatus work under any conditions. - Дослідник хоче, щоб апарат працював за будь-яких умов);
4. іменником, якщо в реченні складний додаток моделі «for+Object+Infinitive» вжитий з присудком, що виражає вимогу чи дозвіл; (The current instruction calls for the results to be sent to the third storage register. – Поточна команда вимагає передачі результатів до третього регістру пам’яті);
5. коли інфінітив представлений дієсловом to be з наступним іменником, прикметником чи дієприкметником, він може не перекладатися (I believe the following generalization to be valid for other objects. - Я вважаю наступні узагальнення вірними й для інших об’єктів) [3].

Остання точка зору корелюється з поглядами В.К. Шпака та В.С. Сліповича, які вважають, що якщо у реченні з об’єктним зворотом є інфінітив to be у складному додатку, то при перекладі на українську мову він не вживається [7; 6].