Вплив ультразвукового випромінювання на роботу біореакторів при виготовленні вакцин

ЗМІСТ

ВСТУП.        2

1.        ВИДИ ВАКЦИН ТА ТЕХНОЛОГІЯ ЇХ ВИГОТОВЛЕННЯ.        4

1.1.        ЖИВІ ВАКЦИНИ.        5

1.2.        ХІМІЧНІ ВАКЦИНИ.        6

2.        НОВІ ПРИНЦИПИ КОНСТРУЮВАННЯ ВАКЦИН. ГЕННО-ІНЖЕНЕРНІ ВАКЦИНИ.        7

3.        ВПЛИВ УЛЬТРАЗВУКУ НА МІКРООРГАНІЗМИ.        9

3.1.        РУЙНІВНА ДІЯ УЛЬТРАЗВУКУ.        11

3.2. ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ МІКРООРГАНІЗМІВ.        15

4.        УЛЬТРАЗВУКОВІ БІОРЕАКТОРИ ФЕРМЕНТАЦІЇ.        17

5.        ПАТЕНТИ        19

ЛІТЕРАТУРА        21

ВСТУП.

Розвиток імунної біотехнології був викликаний необхідністю отримання великої кількості біопрепаратів для профілактики, діагностики та лікування як інфекційних, так і інвазійних захворювань. Використовуючи досягнення імунології, мікробіології, технології, генної інженерії, сучасна медична біопромисловість отримує і виробляє широкий спектр біопрепаратів, включаючи вакцини, діагностикуми, мікроби-антагоністи (пробіотики), антибіотики, імунні сироватки і їх похідні.

Питома вага вакцинації визначається багатьма факторами, в тому числі і наявністю ефективних і нешкідливих біопрепаратів. Медична статистика показує, що є тенденція наростання масштабів застосування специфічних засобів захисту при багатьох інфекційних хворобах. Тому розвиток сучасної біопромисловості імунних препаратів викликано практичною необхідністю отримання великої кількості (за обсягом і переліком) імунопрепаратів для профілактики, діагностики та лікування людей  і тварин.

 З часів Дженера і Пастера, коли були намічені принципові способи отримання вакцин і їх застосування, імунопрофілактика пройшла великий шлях і виросла в спеціальний розділ імунології та біотехнології, без якого неможливе вирішення сучасних завдань промислового виготовлення і застосування біопрепаратів.

1. ВИДИ ВАКЦИН ТА ТЕХНОЛОГІЯ ЇХ ВИГОТОВЛЕННЯ.

В даний час в арсеналі імунопрофілактики знаходиться цілий ряд вакцин, що розрізняються по виду і характеру технології виробництва, способу застосування і ефективності, а саме: живі, інактивовані, корпускулярні, хімічні і анатоксини; по числу антигенів - моно- і асоційовані вакцини.

 Більшість з названих вакцин і досі отримують апробованими класичними способами, і лише частину з них виробляють за новими, нетрадиційними принципами - це вакцини штучних антигенів, субклітинні (рибосомальні), суб-одиничні генно-інженерні вакцини. При приготуванні вакцин виробництво їх ділиться на кілька технологічних етапів, включаючи накопичення біомаси організмів або продуктів їх життєдіяльності, концентрацію і очищення антигенів, в окремих випадках їх інактивацію, додавання сорбуючих і ад'ювантних субстанцій, ліофілізацію, розфасовку і т.д.

Що ж стосується забезпечення випуску безпечних, стандартних і ефективних в антигеномому і імуногенному відношенні вакцин, то в усіх випадках застосовується універсальна принципова схема отримання, апробації та впровадження у виробничу практику нових вакцин. Вона включає наступні етапи:

1. Отримання автором вакцинного (аттенуірованного) або виробничого (вірулентного) штаму;

2. Авторське виготовлення вакцини в лабораторних умовах і експериментальне вивчення стерильності, токсичності, нешкідливості, реактогенності та імуногенності in vitro і на тварин;

3. Експериментально-виробниче виготовлення дослідної серії препарату і оцінка нешкідливості антигенних і імуногенних властивостей в лабораторних умовах і в обмеженому епізоотологічних досвіді в умовах виробництва;

4. Державне комісійне випробування нового біопрепарату з метою визначення нешкідливості, реактогенності, імуногенності та епізоотологічної ефективності в широкому виробничому досвіді. Затвердження нормативних документів (технічних умов) з виготовлення і контролю вакцин і настанови щодо її застосування.