Управлiння виробничою потужнiстю на промислових пiдприэмствах

Самостійне домашнє завдання
















                                                            Виконала :

                                                                                      Студентка групи МК-19

                                                                                      Писаренко Вероніка

                                                                                      Перевірив: Марченко В.В.

УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧОЮ ПОТУЖНІСТЮ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

        Постановка проблеми. Управління виробничою потужністю підприємств реального сектору економіки є одним із найважливіших інструментів виведення його з кризи, зміцнення, розвитку та забезпечення конкурентоспроможності. Науково-обґрунтоване управління виробничою потужністю позитивно впливає на економічні показники діяльності підприємства, а саме: забез печується зростання випуску продукції та знижується її собівартість; скорочуються інвестиції, необхідні для збільшення випуску продукції; забезпечується економія праці в основних виробничих фондах, за рахунок більш інтенсивного використання обладнання.

        Аналіз останніх джерел і публікацій. Проблемі формування виробничої програми підприємства приділяли увагу вчені, такі як М.М. Олексієнко  [1], А.А. Черешнюк  [2],  М.В. Дмитрук [3], М.В. Сергійчук [4],  Н.Л. Заєць  [5], А.А. Рудич [6], Т. Н. Єфім [7].

        Мета - дослідження процесу, підходів і механізмів формування виробничої програми промислового підприємства.

        Виклад основного матеріалу. 

         Основним завданням на найближчі роки залишається нарощування темпів економічного зростання та надання цьому зростанню нової якості. Для ліквідації відповідних «вузлів напруженості» з боку виробничого потенціалу необхідна ретельно вивірена державна промислова політика [2], покликана, зокрема, стимулювати інвестиційний підйом на вибраних пріоритетних напрямках. Стійкість економічного зростання в сучасних умовах може бути забезпечена лише на базі прискореного розгортання конкурентоспроможних виробництв (передусім для збільшення випуску товарів з високим ступенем переробки, які мають стабільний попит на ринку), що безпосередньо залежить від темпів технологічного переозброєння обробної індустрії. У зв'язку з цим належить не тільки значно розширити масштаби інвестування, а й надати йому інноваційного характеру, різко підвищити ефективність капіталовкладень. А це потребує комбінації таких умов, як загальний сприятливий інвестиційний клімат, наявність джерел масштабних капіталовкладень, сумісність інвестиційної привабливості обробних та інших галузей економіки, налагодженість механізмів трансформації заощаджень в інвестиції та міжгалузевого переливу капіталу.

        У найближчій перспективі залучення позикових ресурсів у промисловість перешкоджатимуть низька інвестиційна привабливість його підприємств, високі ризики вкладення коштів у модернізацію. У зв'язку з цим хотілося б підкреслити щоб розірвати замкнене коло «низька ефективність виробництва – погане фінансове становище підприємств – відсутність інвестицій – подальше зниження конкурентоспроможності» неможливо без розширення державної підтримки промисловості з використанням різних бюджетно-фінансових інструментів, а також прямої державної участі у реалізації інвестиційних проектів, що передбачають розвиток високотехнологічних та наукомістких конкурентоспроможних виробництв [4].

        Посилення ролі держави в регулюванні інвестиційних процесів по цих лініях – імператив радикального оновлення потужного потенціалу економіки як неодмінної умови її виведення на траєкторію динамічного та сталого розвитку.

        Методологічно важливо також врахувати, що виробнича потужність формується і використовується в процесі цілеспрямованої організаційно-управлінської діяльності. Тому сучасний менеджмент, і корпоративний, і галузевий, і загальнонаціональний особливо повинен розглядати як одну зі своїх базових функцій управління виробничою потужністю.