Сучаснi пiдходи до моделювання оптимальноi виробничоi програми промислового пiдприэмства

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО МОДЕЛЮВАННЯ ОПТИМАЛЬНОЇ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Досліджені сучасні підходи до ЕММ оптимальної виробничої програми підприємства. Обґрунтована сфера застосування методів одноцільової і багатоцільової оптимізації виробничого плану. Дані рекомендації щодо вибору критеріїв оптимальності і побудові системи обмежень для різних стадій здійснення оптимізаційних розрахунків.

Modern арproaches to EMM optimal production program an industrial enterprise are discussed. Necessity арplication methods set and broad set optimization production plan is substantiated. There are recommendation on development system constrains and cryterias for different stages optimization.

Постановка проблеми. Виробнича програма є ключовим розділом в системі тактичного планування діяльності промислового підприємства, що визначає особливі вимоги до рівня її обґрунтованості. Сучасні умови господарювання диктують гостру необхідність використання адекватних підходів до формування плану виробництва і реалізації продукції.

До найважливішого інструменту маркетингового і ресурсного обґрунтування виробничої програми відносяться оптимізаційні розрахунки, здійснювані на основі економіко-математичних методів. Оптимізація плану виробництва в даний час відноситься до найважливіших напрямів мобілізації внутрішніх резервів підприємства. З розвитком ринкових відносин, як відзначає цілий ряд українських учених, інтерес до вибору оптимального асортименту у вітчизняних підприємств значно зростатиме.

У зв'язку з цим назріла необхідність в розробці методичних рекомендацій, що містять сучасні вимоги до побудови економіко-математичної моделі (ЕММ) оптимальної виробничої програми, підготовки масиву початкової інформації, вибору комп'ютерних програм, здійсненню розрахунків на ЕОМ і економічній інтерпретації отриманих результатів. В даних рекомендаціях повинні бути враховані галузеві особливості підприємства, а також визначено місце оптимізаційних розрахунків в процесі формування його виробничої програми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичними проблемами оптимізації виробничої програми підприємства в різний час займалися такі відомі зарубіжні і вітчизняні учені, як А.Гранберг, Дж.Данциг, Л.Канторовіч, В.Новожілов, О.Орлов, В.Царьов та ін. Проте, не дивлячись на велику кількість фундаментальних праць і прикладних робіт по оптимальному плануванню, даний математичний апарат на сьогоднішній день так і не знайшов належного застосування в практиці планової роботи на підприємствах.

Як показали проведені нами дослідження, широкому використанню оптимізаційних розрахунків в процесі формування виробничої програми в даний час перешкоджає наявність цілого ряду методологічних і методичних проблем, а також недостатнє опрацювання прикладних аспектів застосування методів оптимального планування на промислових підприємствах.

Так, на сьогоднішній день немає чіткості у визначенні місця оптимізаційних розрахунків в процесі формування поточних і перспективних виробничих планів. Не визначена сфера застосування методів одноцільової і багатоцільової оптимізації виробничої програми. Вимагають подальшого розвитку підходи до вибору критеріїв оптимальності і побудови системи обмежень для різних ітерацій і етапів здійснення оптимізаційних розрахунків в процесі формування виробничого плану. Відсутні теоретично обґрунтовані рекомендації щодо практичного використання багатоцільового підходу до оптимізації виробничої програми промислового підприємства.

Мета статті. Метою статті є дослідження сучасних вимог до економіко-математичного моделювання оптимізаційних задач і обґрунтування напрямів підвищення дієвості даного інструменту у формуванні виробничої програми підприємства.

Виклад основного матеріалу. Дослідження робіт відомих вітчизняних і зарубіжних учених-фахівців в області оптимального планування дозволили нам сформулювати сучасні вимоги до побудови ЕММ і здійснення розрахунків оптимальної виробничої програми:

• виконання оптимізаційних розрахунків в контексті розробки як поточних, так і перспективних виробничих планів;
• використання ітеративного підходу до формування оптимальної виробничої програми;
• здійснення оптимізаційних розрахунків на різних етапах формування виробничого плану;
• використання багатоцільового підходу до оптимізації виробничої програми підприємства;
• значне розширення цільових установок при формуванні оптимального плану виробництва;
• істотні зміни складу обмежень в ЕММ задачі.

Перша вимога, на наш погляд, логічно витікає з принципу безперервності планування виробничої діяльності підприємства. При цьому розробка оптимальної виробничої програми на короткий і тривалий періоди повинна базуватися на різних умовах виробництва (технології, організації виробництва, вимог до якості продукції і т.п.) [1,с.423]. Вказані відмінності повинні знаходити своє віддзеркалення в системі обмежень.