Технологія виробництва картопляних чіпсів

«Технологія виробництва картопляних чіпсів»

Мельник Тарас

Вступ.

Хоч здається, що з картопляними чіпсами ми познайомилися недавно, але історія картопляних чіпсів налічує вже порядка 150 років. Важко сказати, як люди жили без чiпсів 15-20 років тому, але сьогодні непросто уявити споживчий кошик українця, насамперед мiського, без хрумких картопляних пластівців.

 Картопляні пластівці — продукт сезонний. Традиційно пік його споживання припадає на весну і літо, коли мало хто відмовляє собі у задоволенні спекотного дня ковтнути холодного пива чи лимонаду і похрумтіти чiпсами. Тож і зараз із настанням теплих днів чіпси – одна з найпопулярніших і найчастіших покупок.

Є кілька версій виникнення картопляних чіпсів.

Коли в 1853 році один з вередливих відвідувачів ресторану розташованого в готелі Moon''s Lake міста Саратога-Спрінгс (штат Нью-Йорк) не захотів, їсти замовлену смажену картоплю, пояснивши тим, що картопляні скибочки товстуваті, то у відповідь на це Джорж Крам, шеф-кухар цього закладу, порізав каротфель в товщину писального паперу. Сіль, спеції і обжарювання до хрусткого стану картопляних скибочок, подарували світу картопляні чіпси.

Як же кухар був здивований, коли взнав, що захвату клієнта не було прибудови від нового блюда. Заповзятливість Крама допомогла йому завоювати популярність своїм фірмовим блюдом і до 1860 року вже стати господарем свого особистого ресторану, де на кожному столі відвідувачів чекав кошик з бажаними картопляними чіпсами.

1890 рік ознаменувався тим, що один з вуличних торговців Уїльям Теппенден, з міста Клівленда, вивів картопляні чіпси в світло, тобто на вулицю. Його вуличний фургон предлогал покупцям купити картопляні чіпси в паперовому пакеті, на якому красувалася реклама підприємства Теппендена.

Справжнє народження картопляних чіпсів, практично в тому вигляді, в якому ми звиклися їх бачити, можна віднести до 1926 року. Саме у той рік Лора Ськаддер поміщає картопляні чіпси в пакет з вощеного паперу, що невимовно обрадувало і продавців, які були позбавлені від зайвої роботи, і покупців, які тепер могли самостійно брати картопляні чіпси з прилавка магазина.

До 1970 картопляних чіпсів снеки здолали бар'єр продажів на суму більш ніж на $1 млрд. з хвостиком. $6 млрд. - сьогодні це щорічна сума продажів лише в США.

Американський будівник залізниць мільйонер Вандербілт був неабияким гурманом. Свого особистого повара Джорджа Крума він буквально замучив безкінечними новими вимогами до їжі. Якось у 1853 році Вандербілт влаштував обід для своїх французьких компаньйонів. Хтось із французів мав необережність помітити, що в них на батьківщині картоплю смажать тоншими шматочками. „Ми теж так можемо!” – вигукнув господар і наказав повару посмажити нову порцію картоплі, але „тонше, значно тонше!”. Замовлення було виконано, однак мільйонер так захопився, що знову вимагав: „тонше, ще тонше!”. Тоді повар, розсердившись на господара, взяв гостру бритву, нарізав картоплю скибочками ледь товщими за папір і, обсмаживши в гарячій олії, подав гостям. Така оригінальна страва, однак, припала всім до смаку. Хрустка картопля, як новий винахід, скоро була запатентована, а її винахідник, повар Крум, залишивши місце в мільйонера Вандербілта, заснував підприємство з випуску картопляних чіпсів і, варто відзначити, отримав за його допомогою власні мільйони. З тих пір виробництво чіпсів широко розгорнулося на Заході. Там і виникла назва від англійського chips – скибка, шматочок.

 За радянських часів продукт під назвою „Хрустка картопля” можна було знайти лише в столичних магазинах. Хоча не можна сказати, щоб його зовсім не знали. Люди інтуїтивно додумалися до нескладного рецепту чіпсів і готували дещо схоже. Наприклад, у блокаду в Ленінграді дітей балували „печивом” – тоненькими пластинками картоплі, підсушеними на печі й присоленими.

 В наші часи виробництво хрустких скибочок обсмаженої картоплі перетворилося у величезну індустрію в усьому світі. Як сировина для них використовується не тільки свіжа картопля, а й різноманітні види борошна, овочів, фруктів.