Авторський стиль в журналістиці

Вступ

Журналістика – це вид суспільної діяльності зі збору, обробки та періодичного поширення актуальної інформації, одна з форм ведення масової пропаганди й агітації [2, с. 161]. Інформація, що поширюється каналами масової комунікації, здійснює неабиякий вплив на аудиторію, її соціальні орієнтири, формує громадську думку та світогляд, дає уявлення про явища, процеси та тенденції сучасної дійсності [6, с. 7].

У наш час коло журналістських обов’язків є набагато ширшим, аніж просто написання певного матеріалу чи ведення колонки, воно охоплює широкий спектр видів організаторської та редакційної роботи, починаючи від розробки концепції певного засобу масової інформації, організації та планування роботи самої редакції, до випуску видання чи виходу в ефір передачі [13, с. 10].

Журналістські матеріали, відповідно до свого головного призначення, слугують певними орієнтирами для аудиторії та допомагають у процесі пізнання сучасного світу [16, с. 45].

Для того, щоб засоби масової комунікації (ЗМК) могли функціонувати належним чином, журналіст не повинен порушувати законних інтересів тих, з ким вступає в контакт. Це означає, що повинні бути встановлені певні норми та правила для регулювання таких відносин. Закономірно, що постає питання про межі втручання у журналістську діяльність і свободу журналістської творчості [21, с. 67].

Творчість – продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення. Основний критерій, який відрізняє творчість від виготовлення (виробництва) – унікальність її результату [8, с. 622].

Проблему авторського стилю та журналістської творчості досліджували багато видатних науковців, як українських, так і зарубіжних. Аналізу творчої діяльності журналіста присвятили свої праці: Ким Л. М.  («Технология создания журналистского произведения»), Столович М. Л. («Основы теории журналистики»), Ивин А. А. («Логика для журналистов»),Леденева В.В. («Идиостиль»), Храпченко М. Б. («Язык художественной литературы»), ПриступенкоТ. О. ( «Журналістський фах: газетно-журнальне виробництво», Чижинок Г. П.(«Вираження авторського «Я» в газетних жанрах журналістики»), Світич Л. Г.(«Профессия: журналист), Олешко В. Ф. («Журналистика как творчество»), Виноградов В. В.(«Проблема авторства и теория стилей»), Ткаченко А. О. («Індивідуальний стиль: феноменологія, типологія, динаміка»), Левицкий В. В. (Статистическое изучение лексической семантики), Горохов В. М. («Основы журналистского мастерства»), Корконосенко С. Г. («Основы творческой деятельности журналиста»), Здоровега В. Й. («Теорія і методика журналістської творчості»).

В. Здоровега трактує творчу специфіку журналістської праці так: «Журналістика вимагає насамперед оперативності, максимальної зібраності, зосередженості, вміння шукати інформацію та її найрізноманітніші джерела, здатності наводити контакти з людьми [12, с. 32]. Вагомою характеристикою журналіста є його здатність помічати дрібниці, знаходити незвичайне у повсякденному. Саме ці дві якості закладають фундамент творчої діяльності журналіста.

Якщо головна ознака творчості – новизна, руйнування стереотипу, то творчість у журналістиці – це нові оригінальні думки, нові погляди на явища, нові образи, втілені у відповідну досконалу форму [16, с. 28].

На думку В. Різуна, журналіст повинен володіти здатністю помічати суперечності, альтернативи, піддавати сумніву істини, вміти ставити запитання й уникати поверхових відповідей. Він не може обійтись без творчої уяви, інтуїції [23, с. 98].

Світич Л. Г. у своїй праці «Профессия: журналист» проводить паралель між журналістом і письменником, наголошуючи на аналогічності інструментарію та масової аудиторії. Проте визначає і головну відмінність – об’єкт їхньої творчості. Якщо для письменника цим об’єктом є життя в певному зафіксованому образі, і герої твору повністю підконтрольні уяві та фантазії митця, то об’єктом журналістської творчості є дійсність, конкретні ситуації, актуальні явища [24, с. 76].