Казки та оповідання В.О Сухомлинського для розвитку дитячого мислення, мовлення, особистості дитини

Казки та оповідання В.О Сухомлинського

для розвитку  дитячого мислення, мовлення, особистості дитини.

Досвід  учителів роботи з ними.

«Без казки – живої, яскравої, що оволоділа

свідомістю і почуттями дитини, неможливо

 уявити дитячого мислення і мови». 

В.Сухомлинський

Казковий світ Василя Сухомлинського - це невичерпне  джерело розвитку соціально-емоційної сфери дітей, розвитку особистих якостей, які зумовлюють моральну поведінку, формування якостей, які необхідні для спілкування, оволодіння уміннями встановлювати контакти при спілкуванні,  створення атмосфери радості, сприяння розвитку дитячої уяви та фантазії,  пробудження вміння бачити, захоплюватись і цінувати прекрасне у всьому. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем. І не тільки пізнає, а й відгукується на події і явища навколишнього  світу, висловлює своє ставлення до добра і зла. З казки черпаються перші уявлення про справедливість і несправедливість. Казка виховує любов до рідної землі, вона – творіння народу. Тому всі казки великого педагога спрямовані на розвиток цих якостей.  В.Сухомлинський не тільки розкрив високу мудрість казки, а й показав, що казка – це друг і вчитель дітвори, вона допомагає їм краще пізнати навколишній світ, робить їх добрими, людянішими, викликає бажання пронести чудові риси позитивних персонажів через своє життя. На думку В.Сухомлинського, казка — животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів і прагнень, саме через казку лежить найважливіший шлях до серця дитини. Василь Олександрович часто наголошував на тому, що за допомогою казки дитині легше щось пояснити, розказати чи виховати її. Казка – це думка, втілена у художнє слово. Вона запалює вогник дитячої творчості.Діти добре розуміють мораль казки чи оповідання диференціюють добро і зло й активно приймають сторону добра. Казки сприяють розвитку у дітей творчої уяви, логічного мислення. Слухаючи казки, які розповідають дорослі, діти й самі залюбки складають власні казки, що є одним з найцікавіших для них видів мовленнєвої творчості, відчуваючи радість і задоволення від творчості, під час якої збагачується їхній словниковий запас, розвивається мовлення.