Засоби розвитку критичного мислення

Заняття №4. Тема: Засоби розвитку критичного мислення

1. Запитання як інструменти критичного мислення.
2. Правильна постановка питань.
3. Питання-пастки і реакція на них.

В одному з головних посібників з критичного мислення «Мистецтво ставити правильні запитання», автори описують два способи мислення, якими користується будь-яка людина, що володіє розумом. Можна, як губка, вбирати всю навколишню інформацію. Цей шлях досить простий і необхідний кожному: тільки отримавши достатню кількість фактів, можна зробити світ навколо себе осмисленим. Людина, яка йде цим шляхом, запам’ятовує інформацію чітко, з деталями, без домислів. У голові з легкістю відтворює твір і хід думок автора, але не оцінює його критично. Це не обов’язково приводить до зубріння і переказу без жодного відходу від змісту. Цей підхід також може бути осмисленим. Але йому не вистачає критичного мислення. Людина залишається у межах поставлених рамок. Другий метод схожий на просіювання піску в пошуках золота. Це вимагає використання усіх здобутих знань. Людина, йдучи цим шляхом “просівання піску” розуміє, що аргументи потрібні не для того, щоб їх запам’ятовувати, а для того, щоб оцінити їх силу

1. Запитання як інструменти критичного мислення.

Поняття про постановку питання і пошук відповіді

Стимулом постановки питання і пошуку відповіді на нього є потреба у новій інформації, що актуально у ситуаціях, коли наявні відомості через свою неточність, неповноту або неефективність не можуть задовольнити людину. Доречно сказати, що питання і відповідь виступають необхідним зв'язком між менш та більш повним чи точним знанням, між менш та більш ефективним алгоритмом дії, тобто суттєвим елементом пізнання світу й «оволодіння» ним.

Питання — це форма мислення, яка здійснює головним чином не інформативну, а директивну функцію. Питання спонукає до пошуку істинної відповіді й спрямовує її. Відповідь виконує інформативну функцію. Формою відповіді на питання є судження.

Уточнена чи поповнена інформація

Питання ніколи не виникають на пустому місці. Вони завжди базуються на тому чи іншому раніше знайденому знанні, що потребує уточнення чи поповнення. Вихідне знання такого роду називають пресуппозицією, передумовою питання.

Неповна чи неточна вихідна інформація — передумова питання

Питання не тільки висловлює вимогу нових відомостей, а й спрямовує їх пошук, більш-менш точно вказуючи ту область, де можна знайти потрібну інформацію. Цю область називають областю пошуку відповіді.

Таким чином, на основі осмислення недостатньої інформації — передумови питання — виробляється власне питання. Воно орієнтує пошуки у певній області пошуку відповіді. Добра відповідь уточнює чи поповнює вихідне знання.

Питання, на які можна дати тільки дві відповіді — «Так» та «Ні», виявляються найпростішим різновидом запитань для уточнення. Складніші запитання такого ґатунку пропонують здійснити вибір з 3, 4 або більшої кількості можливих варіантів відповіді.

 Різновиди питань

Залежно від своєї мети — уточнення або поповнення наявного знання — запитання поділяються на два основні різновиди: для уточнення і для поповнення.

1. Правильна постановка питань.

 «Постав дурне питання, і ти отримаєш дурну відповідь». Про такий визначальний вплив питання на характер відповіді відомо з давніх пір. Під час одного з своїх походів Олександр Македонський взяв у полон десять індійських філософів. Вони були відомі своїм умінням дотепно і лаконічно відповідати на поставлені питання. Олександр вирішив випробувати бранців, задавши їм важкі питання. П'ятого за рахунком він запитав: «Що раніше - ніч чи день?». Філософ відповів: «День раніше принаймні на день», - але побачивши, що Олександр не дуже задоволений такою відповіддю, додав, що не слід дивуватися тому, що мудровані питання мають настільки ж мудрі відповіді. Пізніше цю ж думку повторив німецький філософ І. Кант. «Уміння ставити розумні запитання, - дотепно зауважив він, - є важливою і необхідною ознакою розуму і проникливості. Якщо питання саме по собі безглузде і вимагає даремних відповідей, то, крім сорому для запитувача, воно іноді має той недолік, що спонукає необережного слухача до безглуздих відповідей і створює смішне видовище: один (за висловом давніх) цапа доїть, а інший тримає під ним решето»