Філософія Давнього сходу

ТЕМА 3.        ФІЛОСОФІЯ  ДАВНЬОГО  СХОДУ.        (1 год.)

1. Філософія Давньої Індії.

1. Вєди та Упанішади. Основні сюжети та поняття вєдійської міфо-релігійно-філософської системи.
2. Головні принципи та поняття в джайнізмі, буддизмі й індуїзмі.
3. Філософія давньоіндійських матеріалістів.

1. Філософія Давнього Китаю.

1. Основні літературно-філософські джерела та напрямки.
2. Філософія конфуціанства.
3. Філософія даосизму.
4. Школи: імен, моїстів та законників.

3.1. Основні поняття та категорії:

світ страждань сансара, світ блаженства нірвана, закон відплати за поведінку у попередньому житті карма, теорія реінкарнації, інь, ян, дао, дхарма, медитація, йога, недіяння, атман, брахман, хінаяна, махаяна.

3.2. Короткий виклад запитань плану.

3.2.1. Розвиток теоретичного мислення та становлення філософії представляють тривалий процес, передумови якого можна знайти вже на ранніх ступінях людського суспільства. Умови прогресу теоретичного мислення, а в його рамках і перші прояви філософського мислення складалися нерівномірно. Розрізнялися між собою окремі регіони з різними соціально-економічними умовами. Як, яким чином виникли передумови теоретичного осмислення світу і якими шляхами розвивалася філософія у Давній Індії?

Першим джерелом інформації про життя (разом з археологічними знахідками) давньоіндійського суспільства є так звана ведійська література. Ці тексти індуської культури виникли близько 2500-1700 рр. до н. е. і ще повністю не розшифровані. Мова йде про великий набір текстів, що складалися протягом приблизно 19 сторіч (1500-600 рр. до н. е.).

Ведійські тексти – це література переважно релігійного змісту й у той же час важливе джерело інформації про духовний розвиток класового та соціального суспільства, про ступінь пізнання навколишнього світу. Ведійська література формувалася протягом тривалого історичного періоду, який починається з приходом індоєвропейських аріїв в Індію і завершується виникненням перших державних утворень із класовою структурою.

Традиційна ведійська література розподіляється на кілька груп текстів. Насамперед це чотири Веди, найстарша і найважливіша з них – Рігведа (збірка гімнів), що остаточно склалася у 12 ст. до н. е. Трохи пізнішими є брахмани (з 10 ст. до н. е.) – тексти ведійського ритуалу, з яких найважливіший – Шатанат-абрахмана (брахман ста шляхів). Кінець ведійського періоду представлений дуже важливими для пізнання давньоіндійського релігійно-філософського мислення упанішадами.

Ведійська релігія є політеїстичною (тобто релігією багатобожжя), для неї характерний антропоморфізм. У Рігведі головну роль грає Індра – бог грози і воїн, що знищує ворогів аріїв. Значне місце займає Агні – бог вогню, за допомогою якого ті, хто сповідує Веди, приносить жертви й звертається до інших богів. Такі божества як Вішну, Шива чи Брахма пробиваються в перші ряди божеств тільки в більш пізніх ведійських текстах.

У деяких ведійських гімнах можна зустріти прагнення знайти загальний принцип, який міг би пояснити окремі явища й процеси навколишнього світу. Цим принципом є універсальний космічний порядок (ріта), що панує над богами та людьми. Цей принцип керує плином людського життя, народженням та смертю, щастям та нещастям. І хоча ріта – безособовий принцип, іноді його носієм і охоронцем виступає бог Варуна, що «помістив сонце на небо».

Основою ведійського культу є жертва, за допомогою якої послідовники Вед спілкуються з богами для виконання своїх бажань. Жертва всемогутня, і якщо вона правильно принесена, то позитивний результат забезпечений, тому що у ведійському ритуалі працює принцип «дао», “щоб ти дав”. Серед безлічі гімнів Рігведы, звернених до різних богів і відтворюваних при ритуалах, є перші проблиски сумніву в необхідності жертви, у силі богів, сумніву піддається і саме їхнє існування.