Філософія - це наука про науку

1. Обґрунтуйте або спростуйте твердження: Філософія – це наука про науку, тобто про виникнення наукового знання, його розвиток та роль у суспільстві.

Усі ми живемо в епоху всеосяжної цивілізації – коли світом, та й зокрема нашим індивідуальним світоглядом править інформаційна доба. Саме інформація є основою сучасного буття та розуміння.

Щодня я прокидаюсь плануючи власний день, події, справи, тощо… І лише отримавши дане завдання я задумався над питанням – а що ж взагалі становить в цьому всесвіті людина?

Безперечно, усім фактам  і явищам, що оточують нас є цивілізоване та науково обґрунтоване пояснення. Саме пояснення вимагає комплексного, систематизованого, методично підкріпленого підходу – наукового підходу.

Варто зазначити, що наука - дуже складне явище, що постійно розвивається, не підлягає охопленню як на рівні безпосереднього особистого досвіду і заснованої на ньому індивідуальної пізнавальної дії, так і на рівні кінцевої кількості моделей [2]. 

І, на мою думку, саме такою є філософія. Говорячи іншими словами, філософія  є тим інформаційним джерелом звідки постає можливість почерпнути знання про людську природу, сутність, душу, розум тощо з ціллю розуміння.

Продовжуючи думку, варто відзначити, що всі сучасні науки своїм корінням сягають філософії. Адже  філософія була першою з наук і розвиваючи різні напрямки: медицину, математику, фізику, воєнну справу, гармоніку, теологію, логіку – дала змогу багатьом науковцям отримати повну картину людського існування (як з духовного, біологічного, фізичного погляду).  

Висновки отримані від постановки філософських досліджень, не тільки служать засобом отримання наукового знання, але й водночас самі входять у зміст науки. Не випадково ж багато відомих вчених у галузі конкретних наук є видатними представниками філософської думки. Досить назвати імена Піфагора, Арістотеля, Бруно, Коперника, Декарта, Паскаля, Лейбніца, Фрейда, Рассела, Ейнштейна

Ми говоримо, що філософія створила нові науки відмежувавши їх від себе та між собою. Але не дивлячись на ці факти, буде неправильно обмежувати філософію лише існуючими та ще не створеними науками, адже філософія в своїй основі маючи механізм людського мислення та створюючи науки має можливість не тільки змінювати формат існуючих наук, але й за допомогою механізму людського мислення відповідати на питання поза межами існуючих наук, знімати та створювати протиріччя знаходити методи, шляхи, стратегічні напрями для розвитку, як наукової думки так і людської цивілізації [4].

Таким чином, на мою думку саме філософія є інформаційним стержнем сучасної наукової системи в частині подання, осмислення та узагальнення фактів про людину, її існування в різних сферах (політичній, економічній, соціальній, технічній, тощо) з ціллю чіткого виділення місця людини у сучасному світі.

2. Обґрунтуйте або спростуйте твердження: Єдиним предметом філософії є людина та вартості її існування.

Отримуючи навики та проходячи курси навчання в різних навчальних закладах ми щодня зіштовхуємось з різними науками. Кожна окремо взята наука має власну специфіку, і в обов’язковому порядку власний, цілком індивідуальний предмет власного дослідження.

Так і філософія, як сучасна наука має власний предмет.

Відповідаючи на запитання: що ж є предметом філософської науки спробуємо розібрати вже чітко сформульоване сучасними науковцями твердження, що саме людина є предметом філософії.

Розглянемо «механізм філософії» по-простому. За основу візьмемо сучасні підручники з філософії, котрі й служать основою інформації в узагальненому вигляді.

Відтак, сучасні науковці узагальнюючи власні напрацювання  у підручник наступним чином [1]:

• Характеризуючи історичні етапи формування філософського знання паралельно з розвитком науки (формуванням наукового середовища, перших наукових поглядів на людське буття та визначення сутності людини);
• Виокремлюючи наукові, спорідненні з філософією течії, що обґрунтовують місце та роль сучасної людини в суспільному житті, характеризують основні психо-фізіологічні процеси, трактуючи їх з точки зору біологічної потреби та  поступово-паралельної (разом з людством) еволюції;
• Досліджуючи, характеризуючи, узагальнюючи та підкреслюючи приналежні лише людині специфічні процеси (мислення, мовлення, соціальна орієнтація, соціальна взаємодія з іншими людьми через призму сучасного суспільства);
• Тощо.

Узагальнюючи зазначене, вважаємо за необхідність привести в цитату думку сучасного філософського критика: «…таким чином, філософія виявляється приреченою на розглядання людини, й лише через неї – на розглядання всього, що з людиною пов’язане: з її народженням та смертю, самотністю та існуванням у спільноті, прагненням і обов’язками, радощами та небезпеками. Але разом з цим, філософія приречена також на прийняття людини як ницої істоти – зовсім не у моральному значенні цих слів, але в онтологічному, тобто буттєвому. А якщо не ницої, то принаймні крихкої. І заразом такої, що відрізняється від решти істот цього світу. Те ж, що її вирізняє, підкреслив і Сократ, говорячи про своє незнання, і згаданий Сартр, і міріади інших філософів. Це розум. Лишень вслухаймося в одне з найпрекрасніших визначень людини у історії європейської філософії: «Людина є тільки тростина, найслабша у природі, але це тростина, що мислить. Щоб її розчавити, не треба озброюватися цілому всесвітові: одного випару, однієї краплі води досить, щоб її вбити. Але якби навіть усесвіт її розчавив, людина була б усе ж чимсь значно шляхетнішим ніж те, що її вбиває, бо вона знає, що вмирає, і знає про ту перевагу, яку всесвіт має над нею. Всесвіт же про це не знає нічого. Отже, вся наша гідність полягає в мисленні» [3].