Фiлософiя Григорiя Сковороди

ФІЛОСОФІЯ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

У роботі ми розглянули філософію Г.Сковороди, його життєвий шлях,

та спадок.

Ключові слова: Сковорода, філософія.

Вибір теми зумовило те, що вивчення спадщини народного вчителя та

філософа-гуманіста дає можливість торкнутися витоків вітчизняної думки,

яка заснована на невмирущих традиціях, звичаях національного виховання,

на які постійно спирався Г. С. Сковорода. У цьому актуальність даної теми -

вона розкриває завісу над джерелами української філософської думки.

Це питання досліджував Дмитро Чижевський.

У 2024 році буде 230 років з дня смерті видатного письменника,

філософа та викладача. Хочу відзначити його пам'ять вивченням філософії

видатного письменника, адже вона є частиною праць, котрі ми вивчаємо з

дитинства.

Світ подарував нам Григорія Савича Сковороду 3 травня 1722 року. Він

народився у містечку Чорнухи на Полтавщині, в родині малоземельних,

тобто незаможних козаків. Козацький стан виховував особисту волю і

формував у майбутнього філософа психологію вільної людини.

Тоді ще цінували в Україні народну пісню, козацьку волю, цього

впливу зазнав і Сковорода в дитячі та юнацькі роки. Рідна природа,

поетичний український народний побут завершували естетичне виховання

Григорія.

Григорій мав чудовий голос від природи і незвичайний хист до музики.

Пізніше він грав на сопілці, флейті, скрипці, гуслях, лірі, бандурі. У

Чорнуській школі вивчив ноти, був солістом у церковному хорі; всі ці

навички та його здібності не лише до музики, але й до навчання, відкривали

йому дорогу до підготовчого класу Київської академії.

Згідно з царським указом від 10 серпня 1743 року «Про набір співаків у

двірську капелу…», студент із Києва стає солістом придворного хору цариці

Єлизавети, що любила тішити себе слуханням співу, особливо українських

пісень [1, c. 206].

Незабаром до Угорщини за токайськими винами для царського двору

виїхало з Москви російське посольство. Як людина високої освіти і знавець

музики, співу та мов, Сковорода був запрошений супроводжувати

посольство. «В 1745 р. з місією генерала Вишневецького виїхав до Угорщини

в м. Токай, де перебував до 1750 р.» [1, с. 206].

Та досить було дістатися за кордон – пішов вивчати Європу. «Він добре

розмовляв по-латині, по-німецьки, досить розумів грецьку мову і в зносинах

з освіченими і вченими людьми багато пізнав такого, чого б не міг узнати на

Україні» [2, c. 202]. Мандрував по Німеччині, Словаччині, Польщі, Австрії,

Північній Італії. Слухав лекції знаменитих німецьких професорів, вивчав

різні філософські системи, придивлявся до життя, зіставляючи його з життям

на Україні, і, домандрувавшись до ностальгії – туги за батьківщиною, - за два

з половиною роки повернувся в затінок рідних верб.

Григорій Савич Сковорода в своїх мандрівках хотів знайти своє місце у

світі, не