Григорій Сковорода

          Григорій Сковорода

Григо́рій Са́вич Сковорода́ — видатний український філософ-містик, богослов, поет, педагог, можливо, і композитор літургійної музики. Мав значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також способом життя, через що його називали «Сократом». 

Батько Сава Сковорода був рядовим козаком, у мирний час займався шинкуванням і продажем вина у Чорнухах.Мати Пелагея походила зі Шанґіреїв, рід яких виводиться з козаків Канівського полку, що мали  кримськотатарське походження, вихрещених у часи Хмельниччини. Григорій мав старшого брата Степана, який здобув освіту у Бреслау. З дитинства ріс «чудним» хлопчиком, заглибленим у свої думки, до господарської роботи непридатним. Влітку 1730 його віддали до 4-річної дяківської школи в Чорнухах.

Вступив до Києво-Могилянської академії де вивчав безліч мов.Багато часу проводив в бібліотеці.

У 1751 влаштувався вчителем поетики в колегіумі в Переяславі, де викладав за власною програмою через що його звільнили.

У 1759 знову влаштувався вчителем поетики по запрошенню єпископа Йоасафа Миткевича в Харківському колегіумі Проте через рік звільнився. Сковорода обстоював права людської особистості в кожній людині, а, в перекладі на конкретну політичну мову того часу, це означало сильну демократичну тенденцію, що була поєднана зі співчуттям до закріпачених селянських мас, з гострою неприязню до московських гнобителів. В одному своєму вірші, що має багатозначний заголовок («Про свободу») він писав тодішнім жаргоном, винесеним із Академії: