Григорій Савич Сковорода “Кольцо, Разговор, называемый алфавит, или букварь мира ”

Гуманітарний практикум

з навчальної дисципліни “Філософія”

Г.С. Сковорода

“Кольцо, Разговор, называемый алфавит, или букварь мира ”

Київ 2017

Розділ 1 «Автор»

1.1 Роки життя

Григорій Савич Сковорода (3 грудня 1722 року – 9 листопада 1794) . У 1738 році став студентом Києво-Могилянської академії: «Наче у святиню, увійшов Григорій в академію. Ось перед ним ніби промовляють намальовані на портретах діячі....»  [1,ст.15] Закінчив Академію в 28 років. Подорожував до країн Західної Європи. Потім  Григорій Савич деякий час працює домашнім учителем, потім - викладачем Харківського колегіуму, звідки його звільняють. Після цього Сковорода стає мандрівним філософом, 25 років проповідує своє вчення серед народу. [2]

1.2 Основні періоди творчої діяльності

З 1753 р. викладав поетику в Переяславському колегіумі, де написав свій перший твір — "Рассуждение о поэзии и руководство к искусству оной". Після звільнення працює домашнім учителем, в цей же період пише значну частину збірки «Сад божественних пісень». Під час викладання в Харківському колегіумі пише «Байку Езопову» (1760 р.) [3]  У 1766р. пише трактат "Вхідні двері до християнської доброчинності", наступного року пише "Наркіс. Розмова про те: взнай себе" та "Симфонія, названа книга Асхань про пізнання самого себе". У 1769—1774 рр. Сковорода пише збірку  байок "Байки харківські", "Бесіду, названу двоє, про те, що блаженним бути легко", і "Діалог, чи Розмова про стародавній світ", а також твори: "Розмова п'яти подорожніх про справжнє щастя в житті", "Кільце", "Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу". В 1783—1784 рр. У 1785 р. Сковорода об'єднав тридцять віршів, у збірку "Сад божественних пісень". У 1787р.  написав "Вдячного Еродія" і "Убогого Жайворонка", а у 1791р. завершив філософський твір "Діалог. Ім'я йому — Потоп зміїний". [4]

1.3 Основні праці

«Рассуждение о поэзии и руководство к искусству оной», «Сад божественних пісень», «Байка Езопова», трактат «Вхідні двері до християнської доброчинності», «Наркіс. Розмова про те: взнай себе» та «Симфонія, названа книга Асхань про пізнання самого себе». Збірка байок «Байки харківські», «Бесіда, названа двоє, про те, що блаженним бути легко», і «Діалог, чи Розмова про стародавній світ», а також твори: "Розмова п'яти подорожніх про справжнє щастя в житті», «Кільце», «Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу», «Книжечка, названа Si-lenus Alcibiadis, сиріч Ікона Алківіадська («Ізраїльський змій») та, «Вдячний Еродій»  і  «Убогий  Жайворонок», «Діалог. Ім'я йому — Потоп зміїний».[3]

1.4 Філософські джерела формування поглядів

На світогляд Сковороди як філософа вплинули праці таких мислителів: Демокріт, Арістотель, Джордано Бруно, Епікур, Ломоносов М. Разом з тим багато дослідників. Зразком для свого богослов'я Сковорода вважав александрійську школу,  Сенеку і Марка Аврелія. Також у багатьох своїх творах Сковорода звертається до Біблії.[3]

1.5. Представник школи, напрямку, течії.

Сковорода жив на межі двох культурних епох – бароко і романтизму, а тому його часто вважають представником однієї чи іншої течії. Та більшість вчених вважає його представником бароко. [5, cт. 27]

1.6. Послідовники, опоненти.

Послідовниками можна вважати Льва Толстого та Г.Квітку-Осно’вяненка.[6]

1.7. Основні події соціально-політичного та культурного життя суспільства.

В період формування філософського вчення Сковороди на Правобережній Україні 60-х років досягнув вершини гайдамацький рух проти феодально-кріпосницького, національного та релігійного гноблення українського народу польською шляхтою. Відголос гайдамаччини поширився на всю Україну. В період його життя також відбулось пугачовське повстання (1773-1774 рр.). Всі ці події вплинули на філософію Сковороди.[7]