Г. Сковорода "Його національна ідея"

Слайд 2. Григорій Савич Сковорода.

 Дата народження: 22 листопада (3 грудня) 1722 року.

Місце народження: Чорнухи, Полтавщина

Дата смерті: 29 жовтня (9 листопада) 1794

Місце смерті: Іванівка , Харківщина (зараз село Сковородинівка) (1722 — 1794)

 видатний український просвітитель-гуманіст, філософ, поет і педагог.

Слайд 3 .Видатний український просвітитель-гуманіст, філософ, поет і педагог.

 Народився в сім ї малоземельних селян з козаків. Закінчив Києво-Могилянську академію, знав багато мов. Кілька років мандрував Європою , слухав лекції знаменитих професорів. Повернувшись в Україну , працював домашнім учителем , а з 1769 року став мандрівним педагогом-просвітителем. Про цей період життя великого українця Дмитро Павличко писав :

І, виламавши палицю із тину,

Він темними байраками пішов

Кріпацьким дітям викладать латину,

Бентежити думками рабську кров.

Слайд 4. Людина виняткових здібностей і гострого розуму, Г. Сковорода здобув в академії глибокі знання з філософії, вітчизняної, античної, західноєвропейської літератур, досконало опанував кілька іноземних мов, серед яких були латинська, грецька, німецька. У 1750 році трапляється нагода вирушити у тривалу поїздку за кордон, якою Григорій Савич скористався. Він відвідує Австрію, Словаччину, Польщу, Німеччину, де знайомиться з життям тамтешніх народів, вивчає їхні звичаї і ближче знайомиться з культурою, передовими філософськими ідеями, літературними течіями. Безсумнівно, ця подорож справила надзвичайно важливе значення на формування поглядів майбутнього філософа.

Слайд 5. Упродовж віків Сковорода залишається однією з найбільш шанованих постатей української культури. Про нього в народі розповідали різні правдиві та неправдиві історії, що ілюстрували його дотепність, незалежний характер і колюче правдолюбство; довго співалися створені ним, а іноді й безпідставно приписувані йому пісні-канти, а особливо популярною стала його сатирична пісня "Всякому місту звичай й права". У пам’яті народу Сковорода  залишився мандрівним філософом, який свідомо відмовився від спокус світу, від власності, дому і сім’ї та вчив удовольнятися найпростішими життєвими радощами і плекати в спільноті любов і взаємоповагу.

Слайд 6. Творча спадщина митця Невтомний шукач істини та краси в житті, Сковорода залишив нам чималу літературну спадщину. Перебуваючи на Херсонщині, написав значну частину віршів збірки «Сад божественних пісень». Збірка є своєрідним щоденником, у якому відбилися життєві події, філософські роздуми, ліричний настрій їх автора.

Слайд 7. Філософія Г.С.Сковороди є прекрасним прикладом існування філософії українського духу як динамічної, здатної до розвитку і постійного вдосконалення оригінальної системи поглядів, ідеалів, вірувань, надій, любові, честі, совісті, гідності і порядності; вона є своєрідним пошуком і визначенням українським народом свого місця в суспільно-історичному процесі, закликом до гуманізму і "сродної" людській природі дії.

Слайд 8.У своїх філософських і художніх творах Сковорода викривав дармоїдство, користолюбство, зажерливість і кликав народ до іншого життя, до інших розумних порядків. Того політичним ідеалом була республіка — такий устрій суспільства, де немає гноблення, «вражды и раздора», де панують відносини, що грунтуються на взаємній любові і довірі, чесній праці на благо суспільства. «В горней республик,— писав Сковорода,— все новое: новые люди, нова тварь, новое творение — не так как у нас под солнцем все ветошь ветошей и суета суетствий» .

Слайд 9. Мріючи про «горную республику», як нову вищу форму суспільного життя людей, Сковорода намагався уточнити деякі характерні прикмети майбутнього досконалого устрою.

Передусім передбачуване ним досконале суспільство, в якому кожний його громадянин досягне повноти свого щастя, має  на «нерівній всім людям рівності», що є справжньою рівністю. Говорячи образно про характер такої рівності, Сковорода уподібнює її до багатого фонтана, який наповнює різні за їх місткістю посудини, розташовані навколо нього. Менша посудина менше вміщує, але в тому вона рівна більшій, що рівно є повна . При цьому автор їдко висміює уявлення про загальну рівність: «И что глупее, как равное равенство, которое глупцы в мир весь покушаются? Куда глупое все то, что противно блаженной натуре».